Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко
– А якщо я зроблю отак? - він знов схилився, зупиняючись губами в міліметрі від її. Тіло під ним ледь сіпнулось і напружилось. Солодка мука заполонила його свідомість.
Що він робить? Що з ним відбувається?
Макар вкотре мазохістськи відсторонився, але Дарина необдумано потягнулась за ним.
– Будь-що доказуєш, що не боїшся? - прошепотів їй в губи, мимоволі торкаючись. Дівчина сіпнулась від нього.
– Ти забрав мій перший поцілунок, - видихнула схвильовано.
– Коли це? Не пригадую, щоб цілував тебе, - ніжність його уваги поглинала.
– Тільки що, - видихнула, а серце буквально вистрибувало з грудей.
– Я просто торкнувся тебе. Якби поцілував - ти б це відчула.
– Для мене нема різниці, - тріпотіла нутром.
– Ну якщо нема, то потрібно її тобі показати, - прошепотів, схилився і ніжним дотиком торкнувся розтулених вуст.
Відчуття його м’яких губ з присмаком меду, ланцюговою реакцією відбились в найменшому куточку тіла, концентруючись в районі сонячного сплетіння, і солодко-млосний вибух розлився тілом. Макар торкався знов і знов, впиваючись малиновим смаком. Дарина втратила себе в запаморочливій реальності. Хтось вселився в тіло і почав несміливо відповідати її губами на його рухи.
Та раптом магічна бульбашка лопнула - все припинилось. Макар спам’ятався. Він з важким зітханням відсторонився і притулився чолом до її чола. Подвійне гучне дихання розсікало тишину нічного парку.
– Тепер зрозуміла? - важко прошепотів. Вона, тремтячи, кивнула.
– Ти забрав мій перший поцілунок, - тихо, точно і безповоротно.
– Так. Вибач, Пташко. Не знаю, що на мене найшло, - скривився у винуватій посмішці.
– Та ні... нічого, - відповіла тихо.
Макар вкотре важко видихнув і нарешті згадав, що вони розляглись на холодній землі - точніше Дарина. Він же під собою відчував податливе тендітне тіло. Дідько! Це, зокрема, і привело до наслідків. Якась нездорова, непояснима мана напала на нього. Вже не вперше і тільки з нею. В нього ж кохана дівчина є! Подвійне дідько.
Хлопець відкотився з Дарини і звівся на рівні ноги. Зразу подав їй долоню і допоміг встати. Вони не змовляючись уникали погляду одне одного. Дівчина від надлишку нових емоцій і переживань. Макар від докорів сумління перед двійком дівчат. Не змовляючись побрали свої клапті клейонки і пішли додому.
– Ну і як тобі перший поцілунок? - заговорив Макар на півдорозі до будинку, щоб розбавити незручну атмосферу і вернутися до відправної точки їхньої дружби.
– Н-нормально, - схвильовано відповіла Дарина, дивлячись собі під ноги.
– Я хоч не налякав тебе ще сильніше? Від Гордія не тікатимеш? - хмикнув досадно.
– Ну чого ти? - всміхнулась добродушно з ноткою знервованості. Правди про те, що він (закрадалась серйозна підозра) задав в цьому плані непідйомний рівень, вона завбачливо вирішила не озвучувати. - Це тільки поцілунок. Ти ж не зґвалтував мене.
– Ого, скажеш таке, - красиві очі хлопця шоковано округлились.
– І то правда. Щось я ляпнула, не подумавши, - розсміялась щиро. - Щоб ти і когось силою брати? Швидше метеорит впаде на землю.
Яка іронія виходить. Чому ж ти, Даринко, так необдумано вибрала саме таке порівняння?..
Кожного року мільйони космічних каменів згорають в атмосфері, та деякі з них таки дістаються поверхні землі. Так, це не велетенські палаючі брили, що могли б знищити все живе. Втім чи є особлива різниця, якщо класифікація “Метеорит” не залежить від розміру.
