Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко
– На третьому поверсі в кінці коридору. А тобі навіщо? - перепитала подруга.
– Там мені призначили зустріч, - збуджено заіскрились очі Дарини.
– Ого, Гордій якусь романтику затіяв, - Іра змовницьки-весело захитала з боку в бік головою.
Дарина відповіла аналогічним чином і пішла до виходу під зацікавленими поглядами подруг, які одразу кинулись до Іри з допитом.
На третьому поверсі панувала півтемрява. Деякі світлодіоди перегоріли і коридор скидався на зебру за способом освітлення. Хвилювання розганяло серце до немислимої швидкості. Чи то через те, що вона невпевнено ступала по доволі атмосферному зараз коридору, якими в трилерах додають напруги. Чи може через передчуття чогось неймовірного і до болю романтичного: став би Гордій заморочуватись отак, щоб просто поговорити чи побачитись - логічно, що біля 11-Б її чекає дещо особливе. Мабуть, таки ситуація в цілому вкрай і бездиханно хвилювала.
Дівчина мовчки наближалась до кінця довгого приміщення - не гукала, бо боялась зганьбитися зараз писклявим чи зірваним голосом. Двері потрібного класу були вже зовсім поряд. Вона тільки ступила на неосвітлену частину шляху, коли раптом з коридорного відгалуження праворуч хтось схопив її за руку і потягнув за собою в суцільну темноту.
Все відбувалось так швидко, що дівчина і двох слів до купи не змогла склепати. Пізніше і не хотіла. Вона тільки тихо зойкнула, коли її, від надміру хвилювання, слухняну притисли до стіни. Мовчки. Сильна долоня, жар якої проймав і крізь тканину кофти, лягла на талію і заставила вигнутись до твердого тіла. Напівпритомна від фантастичних переживань свідомість відмітила другу сильну долоню, пальці якої зарились у волосся на потилиці і заставили задерти голову. Мить і розтулених губ торкнулись м’які, наполегливі і навдивовижу солодкі вуста.
Дарина випнулась від лавини неймовірних переживань. Палкі, нестримні, але до болю лагідні дотики звузили її реальність до одного цього поцілунку. Невидима сила скерувала її руки вгору твердими грудьми, хапаючись тремтливими долонями його обличчя і шиї. Його губи розірвали поцілунок, щоб прокласти доріжку з вологого дотику її щокою вниз до тендітної шийки. Повітря рваними потоками вибивалось з легень доводячи до запаморочення.
Дарина плавилась і ледь трималась на слабких ногах. Це якесь жахливе в своїй силі солодке божевілля. Це невідоме науці явище. Це схоже на втрату себе…
Солодко-нестримний поцілунок пройшовся підборіддям, вертаючись до спраглих цього дотику губ.
– Сонечко, прошу тебе, - увірвався в свідомість його приречений шепіт поміж дурманливі пестощі, - скажи… Камі, скажи що це ти…
Навіщо він запитував? Сам себе не розумів. Намагався врятуватись в давно програній битві? Очевидно.
Знав же, відчував правду і відповідь на своє питання. Ні, не одразу збагнув, але малиновий присмак і самозабутня віддача, що зводили зараз з розуму, ніколи не належали його дівчині. Відчай і нестяма змішались у вибуховий коктейль і містичним мазохізмом не давали спинитися.
Запаморочена свідомість Дарини вловила чуже ім’я, що спалахнуло в голові тверезою іскрою. Що з нею? Що вона робить? Не треба так. Не можна.
– Ні, ні, прошу… - видихнула у відповідь. - Припини…
Дарина не знала хто і як керував нею, але руки самовільно стали пручатися. Мляво, слабо, сп’янілими і абсолютно небажаними рухами, але вона відсторонила його. Відсторонила, бо він зробив те ж в унісон з нею.
Дівчина, не усвідомлюючи себе, вирвалася з магічного кокону обіймів і побігла в коридор. Спинилась раптом на освітленому працюючою лампою острівку, щоб перевести дихання, і обернулась. Він бачив її, а вона в темноті помітила тільки його силует. Проте й так знала хто зараз дивиться на неї. Збагнула краєм запаленої свідомості ще тоді, коли медовий присмак відізвався абсолютною насолодою, а чистий аромат м’яти заставив захмеліти.
Рука інтуїтивно торкнулась палаючих губ. Якусь до неможливості коротку мить вони дивились одне на одного, відчуваючи, як невидимий ментальний канат, ослаблений досі, обплутує і до тріскоту натягується між ними. Непереборна сила лякала. Дарина швидко отямилась, розірвала зоровий контакт і побігла до виходу.
