Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

– Чого це я мала кудись іти? Не вигадуй, - закотила дратівливо очі. - Скажи мені зараз, що ти там хотів і покінчимо з цим. 

Макар глянув їй в очі збайдужіло, важко видихнув і відсторонився.

– Нічого. Не зважай, - кинув у відповідь, бо не знав, що робити. Виставляти претензії? Як показала практика - це нічого не дасть. Каміла, варто йому висловити якесь своє невдоволення, вмить ставала солодкою зефіркою, перепрошувала щиро і хіба міг він встояти перед каяттям коханої дівчини. Такий уже в неї капризний характер і потрібно бути терплячим.

В залі заграла романтична музика. Хлопці взялися запрошувати симпатичних їм дівчат до повільного танцю. Макар глянув на свою дівчину і обережно взяв її долоню.

– Потанцюємо? - всміхнувся примирливо. Потрібно загладити недавнє непорозуміння. Зі спонтанним поцілунком романтика не вигоріла (ну як не вигоріла? аж занадто, але про це краще не думати) тож потрібно пристосовуватися до ситуації і ловити даровані моменти.

Каміла спочатку хотіла, як звичайно, відмахнутись, але в останній момент передумала і поблажливо погодилась. Макар обняв свою дівчину за талію і притягнув до себе. Тіло під його руками було дратівливо-напруженим і вона продовжувала поглядати на телефон. Та все ж хлопець дозволив собі насолодитися її тонким станом і солодкуватим ароматом парфумів, який не стільки подобався, але уже став рідним. Та раптом ця хитка фальшива ідилія тріснула немов мильна бульбашка.

До залу за ручку зі своїм хлопцем зайшла Пташка. Нелогічним розчаруванням відгукнулось в душі побачене. Вони теж стали в пару до танцю. Сам за собою не помітив, як вся увага мимоволі зосередилась відтепер на них. Злодійкуваті погляди постійно опинялися на ній. Дарина зі свого боку кидала такі ж несміливі і зніяковілі погляди на нього, приправляючи все напруженою, але милою посмішкою. 

– Можна поцілувати тебе? - спитав Гордій, схилившись над вухом. Вона, вкотре зустрівшись з бентежним поглядом, розгублено кивнула. Проти поцілунку в щоку вона нічого не мала.

Втім Гордій думав про інше. Поряд його друзі, та вся школа, і це найкращий момент показати, що в нього цілком серйозні стосунки і реальна дівчина. Він ривком притягнув її до себе і вп’явся в губи грубуватим поцілунком. Дарина від несподіванки сторопіла.

– Гордій, ти що? - спробувала м’яко відсторонити його, сором’язливо всміхаючись. - Тут же вчителі.

– Вчителі ще й не таке бачили, - задоволено хмикнув хлопець.

– І все ж, мені незручно, - провадила своєї, а блукаючий погляд знову зіштовхнувся з єдиним тут, що став до глибини душі бентежити.

Він підморгнув. Наче задоволено. Наче підтримуюче. Наче… Але чому тоді серце занило так, ніби відчула його біль? Якась вона емоційно нестабільна зробилась - ввижається всяке.

Пісня закінчилась і поки ді-джей вибирав наступну на невчасно завислому ноуті, всі порозходились підпирати стінки і ділитись враженнями чи новими плітками. Дівчата теж потягли Дарину вбік з купою питань про її цьомки з Гордієм. Ну от, він добився чого хотів.

– Розповідай, як все пройшло? Які твої враження від першого поцілунку? - нетерпляче, але стримуючи голос і емоції спитала Ліда. Решта дівчат мовчки чекали з тим же настроєм.

Дарина не знала як і що сказати. Подруги, нічого не підозрюючи, потягли її до місця в парі кроків від якого стояв Макар з Камілою і друзями. Дівчина схвильовано глипнула на нього, але його в профіль повернуте обличчя вказувало, що він весь увагою в розмові з друзями. Можна, мабуть, сказати правду, не договорюючи її.

– Ну не томи, - підганяла нетерпляча Ілона заминку подруги. - Те що ми бачили - це ж не було вперше? - для певності перепитала. - Коридорна романтика і задумка Гордія вдалась? 

– Так, дівоньки, все вдалося, - втаємничено і з мрійливою посмішкою зізналась подругам. Не забула зиркнути перед собою. Здається, таки не звертав уваги на дівчачі теревені.

– Ну і? Як враження? - голос Іри стримано попискував.

– Дівчата, це було дуже… я не знаю… - підхожі слова не добирались.

– Тільки не кажи, що стільки чекала і все марно? Не сподобалось? - перебила Ліда жалісно.

– Ні, не марно. Просто, ніколи нічого подібного не відчувала, - продовжила якось навіть тужливо. - Я навіть не думала, що простий поцілунок може бути таким… фантастичним.

– Слухай, то, мабуть, наш Гордій такий вправний, що за першим разом так тобі вгодив, - хмикнула Ілона.

– Напевно, - Дарина розгублено погодилась, бо очі знову звелись до високої фігури неподалік, - це все його вміння.

Іра продовжила про свій невдалий перший досвід на ниві поцілунків. Розповідала щось про забагато слини, чіпляння зубами, але Даринина увага зосередилась тільки на слабкому, малопомітному повороті його голови і косому замисленому погляді з-під опущених повік, який швидко вернувся до своїх. 

В залі знову заграла музика і молодь потяглась танцювати після довгої паузи. З'явився Гордій, який вийшов був з хлопцями, мабуть, курити, бо тхнуло від нього красномовно. Обняв одразу і чмокнув у щоку свою дівчину, стаючи в коло разом з друзями. Через кілька пісень Дарина, задивившись в сторону дверей, побачила як Макар з Камілою виходять. Сподівалася, що він ще повернеться, але до часу, коли зібралась додому, хлопець більше не з’являвся. Очевидно, вирішив провести час зі своєю дівчиною на самоті. Що ж, це правильно. Все правильно. Так має бути і вона теж повинна так робити, хоче того, чи ні.