Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко
– Тобі вже, мабуть, пора. Сестра і все таке.
– Давно пора, - зітхнула дівчина і вибралась з його обіймів, жалісно всміхаючись. - До понеділка тоді.
– Гадаю, так буде правильно. Потрібно трохи охолонути.
– Добраніч, - відступила на крок.
– Добраніч, Пташко, - підморгнув добродушно. Дівчина розвернулась і поспішила до своєї квартири.
Що ж, залишалося покластися на час, який має допомогти і розставити все на свої місця. Час має дивовижну властивість накривати все своїми шарами, затіняти події чи дарувати їм інші барви. Час тверезить і лікує. Час просіює думки крізь своє грубе сито і залишає найважливіші в комірці “Спогади”. Час найкращий вчитель. Він розкаже, як жити зі своїми переживаннями.
Можливо вже завтра мудріший ранок покаже ситуацію під іншим кутом, з іншими емоціями. Потрібно просто набратися терпіння і трохи почекати.
