Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

– Так, звісно, - погодилася сухо Дарина, напружено чекаючи, коли “душевна” розповідь закінчиться і їй нарешті повідомлять, що від неї вимагається.

– Так от, як я вже згадував, збираюсь іти в політику і зайві проблеми мені не потрібні. Хочу знищити всі матеріали про своє неідеальне минуле, бо деякі затяті журналюги в пошуку сенсацій, заробітку і слави чорта з-під землі дістануть.

– Це все так, але я досі не розумію навіщо тут сиджу, - тихо, але наполегливо підмітила дівчина.

– Батько залишив Макарові ту саму флешку з компроментуючою інформацією на мене. Яворського старшого вже нема в живих. Суперництво втратило сенс і я хочу з цим покінчити раз і назавжди. Дістань мені ту флешку, а я в обмін віддам тобі свою.

Дарина сторопіла від цієї заяви, сказаної сухим діловим тоном.

– Боюсь, нічим не зможу вам допомогти. З цим питанням краще звертатися до самого Макара, - відповіла впевнено і почула у відповідь черговий поблажливий смішок.

– Гадаєш, я не пробував? Але він впертий і принциповий до тупості. Навіть слухати мене не став.

– Це його право.

– Дарино, ми не в пісочниці граємось, - в настрої чоловіка з’явилась нетерпляча дратівливість, яку він намагався стримувати. - Життя це боротьба і якщо мені доведеться вдаватись до методів, до яких вкрай не хочу, я зроблю це.  Виживає найсильніший - візьми собі на замітку.

– Я вас не розумію? - перепитала, затамувавши подих.

– Або ти погодишся дістати ту злощасну флешку, або я зроблю так, що інформація відома мені вийде на поверхню. Я, вже мені повір, зумію зробити так, що комар носа не підточить і Яворський навіть не дізнається звідки біда прийшла.

– А якщо я розповім? І знову ж таки, він не несе відповідальності за дії батька.

– Ну дивись, - чергова недобра поблажливість. - Я визнаю, що ризикую, але якщо інформація про незаконно сколочений бізнес просочиться, Яворський-молодший за це, звісно, не відповідатиме, але точно втратить. Все втратить. Законом передбачена конфіскація такого майна без строків давності. Ти готова нести відповідальність за це, зважаючи, що ризик абсолютно невиправданий? Ти дістаєш флешку, ми обмінюємося і розходимося, відразу забувши про все, як про неприємний сон. 

– Навіть якщо і так, я уявлення не маю як виглядає та флешка і де її шукати. Тож, повторюю, нічим не можу вам допомогти.

– Ти ж наче дівчинка кмітлива - зметикуєш, - промовив терпляче, але відчувалось все як прихована погроза. - Маєш кілька днів на пошуки і я знову зв’яжусь з тобою. Про нашу розмову не раджу йому розповідати, щоб не було неприємних наслідків. Домовились? - дівчина кивнула. - Тепер можеш бути вільна. Обдумай все добре і зрозумієш, як насправді все просто, що і вагань не вартує.

Дарина не відповіла нічого. На непевних ногах і з відчаєм в серці пішла до виходу. Не встигла ступити за поріг, як неприємний кремезний тип, що на час розмови сидів віддалік, встав і підійшов до свого шефа.

– Ну що, погодилась? - спитав нетерпляче.

– А куди діватися? - хмикнув Бойко злорадно. - Ти був правий, вона тече на того виблядка старого Явора, - чоловік відкинувся на спинку крісла з важким видихом. - Як же він мені остогид. Я був упевнений, що то якесь нікчемне непорозуміння, а воно, виявляється, зуби має. І дуже гострі. Мені ця постійна завада не потрібна, тим паче тепер.

До часу, коли Дарина опинилася вдома в Макара, вона уже більш-менш охолола. Тривогу вдалось приборкати і обміркувати ситуацію. Навіть потроху визрівав певний план дій і що робити. 

Найправильнішим рішенням було розповісти все Макарові. Але… Вона боялася, що це спричинить тільки загострення протистояння між ним і Бойком, тим паче отримала попередження від останнього. Дарина не хотіла провокувати чи посилювати цю ворожнечу, не хотіла бути причиною нових неприємностей в Макара. Краще вже втілить в життя задумку, де не збирається передавати ніяких флешок. Точніше, справжньої не збирається передавати. Інколи вигідно бути дівчиною і за нагоди вдати з себе недалеку дурепу. Такі стереотипи досі повзають землею і зараз це можна обернути на свою користь. Проте оригінал конче потрібно знайти, щоб побачити, що там і як.

Ще дорогою додому дзвонив Макар. Запитував де вона і коли приїде, бо має на неї “нетерплячі плани” - вони ж цілу вічність не бачились. Дарина не здатна була приборкати реакцію тіла на лукавий оксамит глибокого баритону. Вона ж також нестерпно скучила за ним. У всіх розуміннях. Зокрема і тому, на який він, негідник такий, натякав. 

Проте, опинившись на квартирі, Марія повідомила, що в Макара трапилась позапланова нарада з партнерами по відеозв’язку. Скільки триватиме - невідомо. Він от якраз відіслав її з проханням принести йому в кабінет чай. Очевидно нарада затягується надовго. От же ж засада! Дарина спочатку подумала була просто зачекати закінчення розмови, але потім голову осінила підступна думка - зробити те, що йому сподобається. В неї ще є шанс подразнити-порадувати коханого і треба цим скористатися. 

Дівчина відіслала Марію сьогодні швидше додому зі словами, що сама приготує і занесе Макарові чай. Що ж, задумка Дарини, чого і варто було чекати, себе виправдала, але і припущення про останній шанс теж виявилось не пустопорожнім.