Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

– Ну кажи, що там, - підганяла її зацікавлена Дарина. - Не томи.

– Тебе вихідними не було в офісі і ти не в курсі. Пригадуєш, йшла мова про продаж фотостудії? - не дочекавшись відповіді на питання, Оля продовжила. -  Тож в нас тепер новий власник. Блін, ти б бачила - такий гарний. Майже як твій Макар. Ми навіть поспілкувались трохи. Виявилось, що і не менш приємний. Мені аж настрій покращився після розриву, - закінчила на загадковій, навіть трохи винуватій ноті.

– Охохо, ти диви, які подробиці вилазять, - засміялась Дарина. Тепер уже впізнавала свою життєрадісну подругу.

– Слухай, я знаю, яких ти в нас правильних поглядів, але попрошу без засуджень, - занила Оля.

– А це ще чому?

– Ну типу, не встигла розійтись, а вже з іншими заграє.

– І гадки не мала. Якщо стосунки розірвано, то який сенс побиватися. Чи ти думала витримати “траурний” період? 

– Ми з тобою помінялись ролями? - засміялась Оля. - Я не впізнаю цю безпечну, легку, трохи вітряну дівчину. Іншопланетне створіння, це ти?

– Хіба? Я та ж сама, що і була. Не вигадуй.

– Прослідковую вплив твого новоспеченого чоловіка, - впевнено промовила Оля і нічого напроти чути не хотіла. - Навіть не думай сперечатися. Бачила я, як він уважно і навіть бережно до тебе ставиться. Навіть за Глібом такого не спостерігала. Тож висновок напрошується сам собою.

Згадка за свого колишнього хлопця, Олексія, бійку поновили докори сумління. А що, якщо подруга якось дізнається про той інцидент? Дарина нічого особливо не зробила, але однаково ситуація негарно зі сторони виглядала. Ще й зараз про все змовчала. От же ж підстава вийшла, трясця його матері.

– Слухай, - жвавіше додала Оля, - ми якось раніше з Олексієм, ще коли були разом і пробували врятувати стосунки, запланували були поїздку в гори на тиждень. Там все оплачено, а гроші вони не повертають. Ми вже точно не поїдемо і от подумала, чого добру пропадати - може ти поїдеш?

– Оль, не видумуй, - насупилась Дарина. - Їдь, давай, сама.

– Не хочу пертись сама туди, де мала бути з кимось. Чесно, настрою нема зовсім. І я абсолютно серйозно. Бери свого Макара і їдьте.

– Стосовно нього сумнівно, але я спитаю. Втім погоджуся за однієї умови - я поверну тобі вартість. Тільки так і це не обговорюється.

– За все Олексій платив, - зітхнула подруга.

– Ну це вже не мої проблеми. Хай буде тобі моральна компенсація за оці хвилювання.

– Бачу я, що ти на діалог не готова йти? - засміялась подруга. - Гаразд. Хай буде по-твоєму.

Дівчата ще трохи поговорили, домовились про піжамну вечірку на двох на завтра і попрощались. Після завершення розмови Дарина побачила пропущений від Олексія і потім повідомлення. Дуже перепрошував за свою поведінку та інцидент. Ще хотів повернути гроші за рахунок, який вона оплатила. Дарина відписала, що все в нормі, а на прохання (щоб не вдаватися в суперечки) відповіла, що обов’язково якось перетнуться у фотостудії - там і зможе віддати все.  На тому переписка закінчилась. Олексієві, очевидно, було соромно за ганебну бійку, ще й Макар їх обох заставив відчути себе недалекими школярами, тож далі нав’язуватися не смів.

Дарина кілька хвилин лежала, вдивляючись в стелю і думка про відпустку імпонувала все сильніше. Тепер потрібно б якось взяти штурмом ту вперту фортецю, бо хотіла зробити поїздку подарунком і вже передчувала його до цього ставлення. Знову схопила телефон і, вся на хвилюючому ентузіазмі, написала:

“Маю одну до тебе пропозицію і хочу, щоб ти на неї погодився”

“Зачекай хвильку. Дай знайду свої найспокусливіші леопардові труси і можеш приходити”

Хвилин через п'ять заливистого сміху Дарина змогла позбирати себе, щоб відписати.

“Перестань, я серйозно. Мені Оля запропонувала використати відпустку, яку вони з Олексієм були запланували, але після розставання вже ніхто нікуди не їде. Ти ж сам казав, що навіть вихідних собі давно не дозволяв. Тож погоджуйся”

“Відчуття, що на щось мутне ти мене намагаєшся підписати. Може краще все таки труси пошукаю?”

“Я ведусь хіба на стрінги зі слоником"

"Виклик прийнято"

"Ааа!!! Досить!!! Перестань!!! В мене з очей скоро кров піде" - заходилась сміхом.

"А які до мене претензії можуть бути? Бажання дружини закон"

"Ну, годі, чуйний мені знайшовся. А над пропозицією подумай хоча б, прошу тебе. Дуже класна можливість і треба скористатися. Сам ти точно не зберешся”

“Я подумаю, Пташко”