Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко
Нестямний дотик його губ знов солодко мучив її губи. Він штовхнувся язиком і зустрів не менш безумний відгук її язичка, сплітаючись в пристрасному танці безумних рухів. Його долоня шарила тілом, що запаморочливо відгукувалось на найменші його дії. Він підліз рукою під футболку піжами і стис грудь. Вона забилась під ним і розірвала поцілунок від чергового стогону. Макар опустився хаотичними пестощами шиєю до ключиці. Далі задер край футболки, оголюючи набухлі від збуження півкулі грудей. Схилився нижче і схопив губами затверділий сосок. Дарину пройняв болісний спалах насолоди на грані безумства, що вона опинилась на межі благати його, але сама не знала чого саме.
Зненацька слух пронизав гидотний звук пожежної сирени. Макар припинив поцілунки і його важкий видих пустив мурах від дотику повітря з вологою після поцілунків шкірою. Дарина у відчаї, роздратовано занила.
– Потрібно йти. В дерев’яній будівлі таке ігнорувати не варто, - сказав надломленим голосом. Макар поправив на ній футболку і встав з ліжка. Дарина навіть злякатися нормально не могла від того пронизливого звуку - мозок поплавлений близькістю Макара втратив чутливість до зовнішніх подразників.
Він швидко нап’яв штани, Дарина схопила кофту на довгий рукав, сумку і вони вийшли в коридор. Хвилин через п’ять виявилося, що тривога фальшива. Хтось з п’яних постояльців вирішив “пожартувати”.
Дарина з Макаром вернулись в свій номер. Ступивши до спальні, де зім’ята і перекручена постіль нагадала про спалах нестримної похоті, Дарина відновленим тверезим розумом оцінила ситуацію і зрозуміла помилку, якої вони ледь не припустились. Нічого ж не змінилося. Разом їм не бути. Вона уже передчувала болісне розставання, а так… з близькістю… Конче потрібно оволодіти собою і не давати більше слабинок. Проте класика жанру голосить, що думати чи говорити не мішки носити. Легше сказати, ніж зробити.
Макар помітив її вагання і, щоб не мучити додатковими переживаннями, одразу заявив, що сьогодні поспить на тому не надто зручному дивані. Вона просто погодилась. Це допомогло заспокоїтись і усвідомити всю помилковість своїх дій і бажань. Правда, тільки до ранку, але і на тому добре - хоча б вдалось поспати.
Наступного дня, після сніданку, Дарина запропонувала видертися на невисоку гору, схил якої був встелений густою травою, а вершечок хвойними деревами. Вона ще вчора, прогулюючись, поклала око на цю цілком підйомну висоту. Макар хотів кудись поїхати, але вирішив відкласти екскурсію до завтра. Ця прогулянка природою дуже непоганий спосіб відволіктись від манливого тіла поряд, яке до одуру хотілося заповнити собою.
Дарина думала десь так само, бо вже від самого ранку болісна наелектризованість тіла вернулась і доводила до безумства. Ниюча слабкість тіла мучила. З цим треба було щось в пришвидшеному порядку робити. Дарина сподівалася, що цей непереборний потяг погасить прогулянка природою. Ем… No comments.
Гора хоч і невелика, але поки дістались вершини, трохи таки захекались. Макар сів у тіні від дерев на густий природній килим перевести подих. Краєвид попереду відкривався фантастичний - в підніжжі гори, трохи віддалік, розкинулось село, що своїми маленькими будинками виглядало зараз на ляльковий макет. Дарину ж привабила чорниця, яка червоно-чорними кольорами нагадувала розсипаний на зеленому покривалі бісер.
Не довго Макар роздивлявся красивий краєвид. Увага швидко зачепилась за дівчину, яка трошки нижче, на освітленій сонцем ділянці натхненно збирала ягоди. Спочатку навприсядки, а потім стала на коліна, потягуючись рукою до темно-синіх горошин. Стояла на колінах і уявлення не мала, як звабливо прогиналась в попереку. Макар заплющив очі та схилив голову на руку, яку поклав на зігнуті в колінах ноги. Намагався вгамувати болісну похіть, що пронизувала вздовж хребта і мучила.
– Так і думала, що ти на тому дивані не виспишся, - почув поряд смішливий голос і зразу його солодка мана вклякла на коліна перед ним. Макар підняв важкий погляд і помітив простягнуту до себе долоньку з ягодами. – Бери. Смачнючі, - всміхнулась, але зустрілась з його поглядом і веселість миттю розвіялась попелом на вітрі.
Очі, кольору як оці от ягоди в долоньці, кинули тіло в гарячкову лихоманку. Вона дивилась заворожена і… змирилась. З собою. Нема більше сил. Не лишилось…
– Ми однаково рано чи пізно прийдем до цього, - край свідомості вловив жаль в його глибокому тихому голосі. Він торкнувся її простягнутої долоні своїми теплими пальцями, чим спровокував один на двох електричний розряд.
Голосові зв’язки стисло спазмом. Повіки важчали. Рот привідкрився на вибите з легень повітря. Спромоглась хіба на кивок. Він перевернув її долоню і ягоди розсипались травою між ними, заставляючи солодко здригнутись від ледь чутного звуку падіння. Свого.
Одна безмірно коротка мить і тіла, що зірвались зі своїх місць, зіткнулись в ударі і злились в одне в божевільному цілунку. Макар схопився пояска її спортивок і, не розриваючи безумства поцілунку, почав стягувати донизу. Дарина ослабла і могла тільки покірно віддавати себе його волі. Мозок плавився, тіло горіло.
Макар вклав її на траву і швидко стягнув кросівки зі штанами та білизною. Ці секунди видавались їй вічністю. Вона стогнала і вимагала його обіймів. Він опустив свої штани і вмить накрив спрагле тіло собою, заставляючи широко розставити ноги. Руки обвили його шию і вона вимогливо тягнулась до нього. Дарина відчула, як тверда гаряча плоть втислась в таке ж гаряче і мокре лоно. Він стис її сідницю долонею, заставляючи припіднятись і одним плавним ледь контрольованим поштовхом заповнив собою. В очах потемніло від насолоди, що кидала до меж витримки. Дарина скрикнула і вигнулась під Макаром, розлякуючи голосними звуками птахів, що сиділи на гілках дерев.
