Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко
Вони простояли в товпі молоді, роздивляючись пари танцюючих. Музики грали, як і годилося, польку в перемішку з повільними піснями і затівали веселі конкурси на один з яких навіть Макар хмикнув - коли, після закінчення танцю з віником, дівчина, що програла, змушена була носом перекочувати яйце лежачим хлопцем.
– Гарні конкурси, - підмітив він іронічним смішком.
Музики знов заграли щось веселіше і Дарині просто терпець вривався - ноги самі тупали в ритм. Станцювати польку це ж такий кайф і аж заздрила парам, які, на посипаному тирсою подвір’ї, кружляли в швидкому темпі.
До випадкових і цікавих глядачів вийшли наречені з великим тарелем, тобто на місцевий лад кльошем, пляцків і пляшкою горілки. Стали почергово пригощати всіх. Дійшла черга і до Макара з Дариною. Дівчина від горілки відмовилась, а от поласувати солодким свята справа, особливо коли там знайшла горішки зі згущеним молоком. Макар від усього відмовлявся, але наречені наполягали випити за їх щастя-здоров’я. Дарина, сміючись збоку, і собі стала підбивати його перехилити чарчину. Він і погодився, але закуски не брав і дарма. Випивши, налитих з літрової пляшки, сто грам, він так скривився, наче ту горілку самі чорти в пеклі гнали. Дарина на його вигляд від сміху на місці затупцювала.
– Я мало не осліп, а тобі смішно, - доливав олії у вогонь її заливистого реготу, але тим настроєм і сам заряджався. - Не знаю, що я таке тільки що випив, але це було щось страшне.
– Припускаю, ти спробував самогон, - продовжувала сміятися. - Дивно, як тобі досі не випадало його пити.
– Ніколи не хотілося і тепер бачу, що не дарма, - вчергове струснув головою. Потім схилився до Дарининої руки, в якій вона тримала недоїдений шматочок пляцка, і вхопив його губами заразом задіваючи її пальці. Дівчині вмить подих перехопило від млосної хвилі і його за тим задоволений погляд стер з обличчя посмішку, змінюючи її бентежним запамороченням.
– Але я хотіла його з'їсти, - занила, тамуючи зрадливу млість.
– Ти підбила мене питу ту гидоту і от твоя кара, - підморгнув, жуючи, а потім схилився і чмокнув у надуті губки.
Молодята, пригостивши всіх присутніх, стали кликати до танців. Декілька парочок одразу і прилаштувались до гурту танцюючих. Дарина скоса хитро зиркнула на Макара. Він хмуро скривив брови.
– Не маєш бажання навчитися танцювати польку? - спитала, хоч знала, що почує у відповідь.
– Ти вже на одну сумнівну затію мене підбила, більше я на це не поведусь, - захитав головою з легкою непохитною посмішкою.
Втім доля змилостивилась над Дариною. Поряд така ж сама, як і вона, ласа до танців дівчина помітила колегу по “нещастю” і обережно запропонувала піти разом. Два рази просити не довелось. Дівчата собі весело відірвались під ритм “Висить ябко, висить” і “Золоті крилечка”.
Макар стояв, засунувши руки в кишені штанів, і задумливо всміхаючись, навіть з долею печалі, спостерігав за розпашілим личком, яке мало зараз вигляд абсолютного щастя. Він їй навіть по-доброму заздрив. Сам же ніколи такого не відчував. Щось схоже було поряд з нею і дивлячись зараз на неї, але розуміння того, що все тимчасово, не дозволяло підпустити до серця переживання, які шаленим напором його штурмували. Він не міг дозволити собі почуття. Але яка ж вона до болю прекрасна була зараз у своєму легкому літньому платті, що від танцювальних швидких рухів то віддувалося дзвіночком, то обплітало стрункі ніжки...
Раптом на обличчя впало кілька крапель води. Макар підняв голову до неба. Зірок не видно і відчувалась нависаюча напруга дощових хмар. Він за своїми найщасливішими в житті митями навіть не зауважив, коли погіршилась погода. Піднята вологість і нерухомість повітря підказували, що от-от на голови хлине справжнісінька злива.
Макар вернувся увагою до танцюючих, щоб виловити поглядом свою дівчинку і покликати в готель. Гості почали потроху розходитись з танцмайданчика і ховатися в шалаш в міру посилення дощу. Прибігла і захоплено усміхнена Дарина.
– Треба йти, але боюсь не встигнемо, - сміялась, кидаючи погляд то на Макара, то на небо.
– Прорвемся, - всміхнувся, схопив її за долоню і потягнув дорогою до готелю.
Не встигли вони пройти і сотні метрів, як небо відкрилось і на голови полило, наче з відра. Навіть грім з блискавкою розсікли чорне полотно навислих хмар. Макар з Дариною, тримаючись за руки, пустились в біг, але до готелю залишалось ще далеко. Він раптом спинився і притягнув її до себе.
– Ми вже і так промокли, - дразливо посміхався. Вона не встигла нічого зрозуміти, як притис збентежену до себе і її губи накрив палкий дотик його губ. Середина болісно розцвіла і Дарина припала тілом до нього, відповідаючи на пестощі та обплітаючи руками його шию. Рясні потоки теплої літньої ночі омивали гарячі тіла, але ніхто не звертав на це уваги. Поцілунок шаленів, поглиблювався. Макар проник язиком в солодку глибину і наткнувся на пристрасний відгук її язичка, що сплівся з його в дикому ритмі. Небесні потоки уже не могли зарадити з жаром, що починав зсередини плавити їхні тіла.
– Скажи, що нам уже можна, - важко прошепотів Макар, відриваючись від манливих губ і хаотично цілуючи мокре обличчя. Дарина кивнула. Букви не складались в слова в задурманеному мозку. Макар швидко відсторонився, знову схопив її долоню і потягнув убік - під навіс віддалік дороги, який закривав невелику поки що копицю сіна.
