Пам'ятай мене таким - Хелена Власенко

За пару тижнів після повернення з відпустки додому, Дарина нарешті пішла на співбесіду стосовно нової роботи. На теперішній завбачливо промовчала про наімовірніше своє звільнення найближчим часом - мало там що. Макар сказав, що все залежить від неї і в її руках. Це одночасно і радувало і неймовірно непокоїло. Мимоволі навіть захотілося, щоб її взяли, бо має потрібні зв’язки. Розуміла, що так недобре, але хвилювання зашкалювало і будь-що хотілося його позбутися.

До рекламного агенства, яке орендувало офіс у багатоповерховому бізнес-центрі на окраїні Подільського району, її привіз Міша. З ним сьогодні навіть не вдавалося розмову зав’язати, як бувало зазвичай, але водій розумів переживання дівчини і зайвих слів не використовував.

Дарина за вказівниками легко знайшла потрібну компанію, де її на вході привітала молоденька адміністраторка і провела в кабінет керівнички. Там дівчину зустріла жінка років тридцяти п’яти-семи. Вона мала темне волосся, заколоте на потилиці, чорні очі і відзначалась неабиякою вродою. Елегантний бордовий костюм зі спідницею олівцем і приталеним піджаком сидів на ній ідеально, підкреслюючи кожен вигин розкішної фігури типу пісочний годинник. Дарині навіть знайомитися не потрібно було, щоб зрозуміти, що перед нею та сама колишня Макара - Валерія Сергіївна. 

Жінка привітально потисла долоню дівчини, яку та встигла завбачливо витерти об штанину - ох вже це надмірне хвилювання, і вказала на крісло перед своїм робочим столом. Одразу офіційно почалася співбесіда зі стандартних в такому випадку питань - так, наче невидимої Макарової тіні між ними і не було. Дарину це, на диво, трохи врівноважило і вона, набравшись сміливості, розповідала про свою освіту, місце роботи, хобі і захоплення.  Далі Валерія Сергіївна діловим тоном, але далеко не зверхнім, розповіла про фірму і принципи роботи тут. В цілому поведінка і манера спілкування жінки вселяли довіру і прихильність. Вона видавалась розсудливою, строгою, але не позбавленою співчуття.

Зі сторони могло здатися, що співбесіда проходить на загальних і стандартних умовах, але Дарина все ж відчувала на собі прихований інтерес і спостереження з боку імовірної майбутньої керівнички.

– Що ж, я почула і побачила все, що мені потрібно було, - по закінченні наче полегшено видихнула жінка і відкинулась на спинку крісла. - Отже, задатки творчої і креативної особистості в тебе є і можу запропонувати стажування. В нас через кілька місяців одна дівчина йде в декретну відпустку, тож, якщо добре себе зарекомендуєш, її посада може стати твоєю.

– Це було б чудово, - ввічливо всміхнулась Дарина.

– Тільки, хочу наголосити, стажування безоплатне. Гадаю, проблем не повинно б виникнути. Якщо Макар звернувся до мене з таким питанням, це означає, що між вами щось серйозніше, аніж все, що було в нього досі.

Дарина трохи ошаліла від цієї раптової прямолінійності Валерії Сергіївни. Здавалося, що жінка намірена звести їхнє спілкування чисто до професійних моментів і не переходити на особисте, але ні. Втім говорила вона про Макара таким самим діловим і сухуватим тоном, як і до того про професійні обов’язки. Наче і не спала колись з ним. Дарина намагалася ставитись до ситуації розсудливо, але мимовільна гидотненька нелогічна ревність вперто точила середину.

– Так, мабуть, серйозніше, - ухильно погодилась дівчина, відводячи очі вбік. Сама не знала, як реагувати на слова жінки. З однієї сторони між ними з Макаром і справді серйозніше все, бо крім сексу, вони живуть разом і навіть повінчані. Однак є інша сторона, де все тимчасова домовленість із забороною почуттів.

Валерія Сергіївна кілька секунд мовчала, потім різко випрямилась в кріслі, склала долоні перед собою і заговорила до Дарини, вертаючи її увагу.

– Тільки не закохуйся в нього. Хоча… порада вже, мабуть, запізніла, - сухий досі голос співчутливо стишився і в очах майнуло розуміння. - Він не переступить через себе і цього не змінити. Не потрібно думати, що ти особлива і заради тебе він перегляне свої переконання, - жінка втомлено заплющила очі і видихнула через ніс. - Та справа навіть не в цьому. Надто багато довелось йому пережити. 

– Я знаю. Ми з ним давно знайомі, - тихо відповіла Дарина, потупивши погляд від надлишку важких переживань. Жінка на її слова здивовано хмикнула.

– Знаєш? Значить, я не помилилася і ти не чергова його, вибач на слові, підстилка. Ну гаразд, - впевненіше і гучніше сказала вона. - Приходь до нас. Гадаю, в тебе все вийде. Потім, після вашого розриву тобі потрібно буде кудись подітися, щоб не з’їхати з глузду, а ми займемо тебе роботою.

Потрібно було хоч слово промовити, але болісний спазм буквально душив і не давав вдихнути. Невже все вже так очевидно? Невже? Вона ж стільки зусиль докладає, щоб сховати це - передовсім перед собою. Але хіба можна сховати щось, що стало більше тебе самої?

Дарина неймовірними зусиллями волі взяла себе в руки (зрештою, треба вчитися цьому вмінню і тренувати його), підняла голову, глибоко вдихнула, випрямила спину і наглядно продемонструвала, що таке сміх крізь сльози.

– Щиро дякую за таку можливість і буду дуже рада працювати з вами.

– Ти справишся, - стисла губи в жесті підтримки Валерія Сергіївна, маючи на увазі далеко не роботу.

– В мене нема вибору, - середину шматувало на дрібні клапті, та Дарина відповіла на добру впевненість жінки, прекрасно розуміючи підтекст її слів.

– Добре, що ти це розумієш.