Листи - Павло Грабовський

і як. Мені й кажуть, що капітан розпитував - де чиї речі, а як коло моєї скриньки не було хазяїна, то він і звелів її взяти назад з берегу і повіз до Якутська. Я послав йому навздогін телеграму, щоб він переслав мені речі до Іркутська, але їх і досі немає. Мало надії на те, щоб вони знайшлися, бо тут на те Сибір. До Іркутська я приїхав цілком без нічого в скриньці лишилися і книжки, що в протягу 10 років я набував, і рукописи деякі, і з одежі все, крім того, що було на мені. Велика шкода книжок та деяких пам’яткових речей від моєї покійної побратими Наді, що лютою смертю померла в каторзі,- сих останніх речей мені найдужче жаль. Підожду ще до половини серпня, а як не буде, то значить - все пропало, треба їхати до Тобольська. Ви питаєте про мою долю, але з «Літ[ературно]-н[аукового] вістника» вже, певно, про неї довідалися. Другим разом розповідаю Вам деякі подробиці, бо зараз якось сумно на душі. Термін мого підневільного пробування в Сибіру кінчається 8 липня 1906 року, якщо не приточуть.

Напишіть мені, будьте ласкаві, скільки грошей зможете вислати за «Кобзу», щоб, приїхавши до Тобольська, я міг позичити на таку суму грошей, поки найду яке місце; пишіть в Тобольськ, до востребования, мені. Пришліть також примірників 10 «Кобзи», бо дехто з товаришів просить подарувати, а частина тих примірників, що Ви мені прислали, пропала з іншими моїми речами. З дефектів «Кобзи» пам’ятаю: «Лютує Дніпр. Ревучи...» Треба було «ревучі» і без наголосу. У стихотворі: «Людина єсьм...» замісць: «Не жду в більш...» треба: «Не жду я більш...» У ст[ихотворі] «На селі» видруковано «дрібнета» замість «дрібне та...» У ст[ихотворі] «Серед ночі» видруковано: «...Хто, як не він, заманив їй пасткою...», а треба «Хто... ійи (її)...» Оце, здається, і все; вказую на сі дріб’язки, бо Ви питаєте. Приїхавши до Тобольська, почну лагодити другу збірку своїх віршів,- чи маєте спромогу і її видавати? Бувайте здорові, шановний та дорогий друже-брате, та пишіть мені до Тобольська.

 

Ваш щирий П. Грабовський.

 

77. ДО Б. ГРІНЧЕНКА

 

 

Тобольськ, 24 вересня [18]99.

 

Як бачите, любий друже, я в Тобольську; приїхав 19 вересня, а 20 одібрав з пошти Вашого листа з книжками, за котрі Вам дуже дякую. Скриньку свою кінець кінцем я розшукав, треба було лише платити 15 рублів поштових коштів за пересилку, та лихий їх бери - ті гроші,- я радий, що хоч знайшлись мої речі - книжки та пам’ятки. До Тобольського їхав з неохотою, та й справді тут немає нічогісінько цікавого: місто се лежить осторонь від усякого руху, наскрізь провінціальне, де всяке знає всякого і про всякого. Діло, може, знайдеться в тутешньому статистичному комітеті, але ся річ залежить від губернатора, а зараз його немає в городі,- доведеться підождати. Довго тут мені зовсім не хочеться бути, поживу хіба до весни, а там візьму пашпорт від своєї громади і переїду куди-небудь у кращий куток. Ах, як бажалося б мені ще хоч раз побувати в Іркутському,- там я цілком віджив душею, там два місяці я побув як у раї; та от лиха година - не пускають туди; ну, може, як-небудь і пощастить. Там, між іншим, я стрів одного чернігівця, що знає Вас,- інженера Вознесенського: його вислали сюди, поки порішиться там якась справа; він дістав місце за Байкалом, робить геологічні висліди і мене звав з собою, то треба було великих заходів, щоб остатись, а я не був певен, що одержу дозвіл,- через те й рушив до Тобольського.

Гроші мені висилайте на таку адресу: (Тобольск, Кузнечная улица, дом Себякиной. Павлу Арсеньевичу Грабовскому). Вибачайте, що я звертаюсь до Вас з тим проханням, бо мені зараз прийшлось дуже скрутно - ні грошей нема, ні роботи; в кращім часі та при інших обставинах я віддячу Вам за все добре, що Ви зробили для мене; а зараз, повторюю, я навіть на позичені гроші приїхав до Тобольська: взяв у одній редакції, щоб виплачувати потім своїми писаннями.

Як буду лагодити другу збірочку своїх віршів, то складу її з самих оригінальних або переважно оригінальних п’єс. До альманаху, коли встигну, пришлю першу главу свого прозового твору; се буде роман-хроніка з правдивого сучасного життя, де я хочу вивести цілу низку усяких патретів та розказати дещо з подій останнього часу, в котрих і сам брав невеличку участь. Тут буде і Росія, й Сибір, спомини про ріжних людей тощо. Широкий у мене план, та не знаю, чи добре здійсню його, чи вистачить моєї вдачі на ширшу працю.

Посилаю Вам два переклади з українського, надруковані в Іркутській часописі «Восточное обозрение»... Бувайте здорові до другого разу. Щиро шануючий та поважаючий Вас Павло Граб.

 

78. ДО АДМІНІСТРАЦІЇ «ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВОГО ВІСТНИКА»

 

 

Тобольськ, 24 вересня [18]99.

 

Переїхавши з Якутська до Тобольська на життя, щиро прошу шановну Адміністрацію «Літературно-наукового вістника» висилати мені примірник сього журналу не на Якутськ, як перше, а на таку адресу: (Тобольск. Павлу Арсеньевичу Грабовскому. Улица Кузнечная, дом Себякиной).

Останню книжку я дістав за липень, але не відібрав чомусь за червень, мабути, в дорозі загубилася, а то б з Якутського мені її переслали.

 

Павло Грабовський.

 

1900

 

 

79. ДО Б. ГРІНЧЕНКА

 

 

Тобольськ, 2 січня 1900 р.

 

З новим роком, дорогий брате! Чого се Ви зовсім замовкли? Посилаючи гроші, Ви писали, що лист іде окремо, але я нічогісінько не дістав і досі,- мабути, десь загинув у дорозі. Я не писав через те, що вже ждав від Вас згадуваного листу, та таки й часу не було зовсім: роблю цілісінький день з ранку до півночі,- складаю брошури про тутешню ветеринарну справу та коректую місцеву часопись, а знесилившись до краю, шукаю швидше відпочинку; не то що писати, за книжку взятись ніколи. Заробітку за все маю 30 руб. на місяць, бо зарібницька плата в Тобольську страшенно низька, як у всякому місті без культурного і промислового руху. Та треба працювати, бо я не виплатив ще всіх позичок, що наробив, їдучи сюди. До весни побуду