Листи - Павло Грабовський

Ваш щирий П. Граб.

Якутськ, 19 серпня [18]98.

Брате мій дорогий та любий! Вибачайте, що так довго не писав Вам, бо нікому не писав нічого. Як я жив літо і через що не поїхав нікуди відси - краще не казатиму; коли треба буде - напишу, а ся потреба, може, складеться незабаром. Листів ні від кого не дістаю, бо дав свій адрес на Іркутськ, а сам сиджу тут. Та, по правді,- що мені ті листи, нащо вони? Мертвого нічим не зведеш. Посилаю Вам новий збірник віршів; вдійте ласку - перешліть д. Паньківському, бо сам я давно не писав йому та й не хочеться нікому писати. Про Україну не гадаю й не дбаю,- вона мені чужа, як я їй. Всі зв’язки життя порваті, душа доболілась до краю, нічого не жалко, ніщо не втішає. Людей... часом проклинаю, часом пригорнув би всіх до серця.

Збірник, що посилаю, мабути, останній, бо не знаю, чи візьмусь коли знову за працю. З необробленого матеріалу дещо зберіг, дещо пошматував та попалив. Шматую, і мені якось відрадісно робиться. Хочете - пишіть, хочете - ні, мені про все байдуже, нічого цікавого не осталось на світі. Не маю навіть чого побажати Вам - порожні слова, нащо вони?

Прощайте. Павло Граб

P. S. Посилаю Вам фотографію свою,- знявся недавнечко. Поки що не пишіть мені нічого.

П. Гр

Якутськ, 10 жовтня [18]98.

Любий брате! Починав кілька разів писати до Вас, але ні одного листу не довів до краю: важко якось. Я пережив велике горе, котрого ніяк не можу забути. Згодом напишу Вам про все, а тепер нездужаю.

До Барнаулу не пускають ні томський губернатор, ні міністр справ крайових; через те саме і деякі причини особисті; до весни з Якутська не виїду, та й весною не знаю, чи доведеться виїхати. Пишіть, як колись, на Якутськ. Чи дістали мій віршований збірничок для Паньківського? Що з моєю «Кобзою»? Про Україну не маю жадних звісток. Пришліть, якщо ласка та мога, «Зорю» сьогорішну,- чув, до Росії пущено. Пишіть, що є нового та цікавого, бо душею я цілком мру. Бувайте здорові!

Ваш Павло Граб.

Адрес: Якутск. Павлу Арсеньевичу Грабовскому.

P. S. Чи Ви писали до мене в Іркутськ?

Якутськ, 18 падолиста [18]98.

Спасибі Вам, щирий Брате, за «Баглая» та лист. Я не забороняв Вам писати, Ви мене не так зрозуміли. Треба Вам сказати, що мені було дуже погано, і якийсь час мене не покидала думка стрілитись; через те я й написав до Вас такого листа. Товариші пильнували мене і не пустили до сього. Тепер я одужав і починаю потроху працювати. До Барнаулу мене ні томський губернатор, ні міністр справ не пускають; до весни житиму в Якутську. Пишіть до мене,- скажу Вам велике спасибі, буду дуже радий. Пришліть, якщо маєте спроможність, «Зорю» нової редакції; перечитавши, я міг би Вам її вернути назад. Чи Ви писали або посилали що-небудь до Іркутська на мою адресу? Чи одіслали нову збірку Паньків- ському? Не пам’ятаю, чи посилав я йому також свого патрета через Ваші руки, чи тільки Вам. Друкуючи мою збірку, прошу Вас виправляти помилки та нісенітниці, які спостережете, а вірші цілком слабі навіть викидайте; їх можна буде видрукувати й потім.

Пишіть про наш рух літературний, нічогісінько не знаю, бо не читаю - нема чого.

Чи видали збірку про Франка в Галичині, а в нас ту, що збирався скласти Старицький?

«Хоми Баглая» мені більш не треба.

Подайте мені, якщо знаєте, адресу Франка і Павлика.

Патрета свого Паньківському я, здається, не посилав, так прошу Вас переслати йому при нагоді. Бувайте здорові, пишіть. Щиро цілую Вас, П. Граб.

P. S. Складаю нову збірку переспівів.

Пишіть мені на ту саму адресу, що й писали: «Якутськ, П. А. Гр.»

П. Гр

P. S. Зима стоїть люта. Тепер уже стужа дійшла до 50°R. Вийдеш на улицю, так давить груди, як камінюкою, а повітря густе, як холодець. Жалкую, що не поїхав з Якутська.

П. Гр

[Січень 1899 р].

Дорогий брате! Лист Ваш, писаний 18 падолиста, дійшов, але «Слобожанщини» з жит[тєписом] Котляревського немає - десь, мабути, в дорозі. Все, що Ви мені посилали, я дістав, крім патретів Квітки та Котляревського. Спасибі Вам велике, що не забуваєте, а турбуєтеся за мене. Хочете, щоб я розповів Вам про своє горе, та не знаю, з якого краю й почати. Кілька раз писав до Вас листи, а написавши, шматував або палив. Багацько б розказувати - напишу коротко. Була у мене приятелька з тутешніх панночок; я вчив її й поміг скінчити жіночу школу духовну. Весною я сказав їй, що хочу їхати з Якутська; вона прохала мене остатися тут. Я послухав - остався. Вона прохала мене дальш вчити її, виявляла до мене велику прихильність; скінчилося на тому, що я закохався в неї, але не покидав думки їхати з Якутська і знову сказав їй про се; вона написала мені з розпукою листа, благала перемінити свій замір, хоч я вже зовсім злагодився; зустрівшись зі мною, вона не переставала прохати, щоб я не їхав; ми поклали побратися, і що далі, то більш вона мені сподобалася. Треба Вам сказати, що я безглузда людина: припавши до кого серцем, все інше забуваю,- так було й тут. Дівчина моя якось занедужала, і я познайомив з нею одного з своїх товаришів - медика. Се людина, вигната за ницу душу та усякі підлі вчинки товариським судом з нашого гурту, але я не рвав з ним особистих