Листи - Павло Грабовський

Тратить невольницькі літа;

Долі бурхливим потоком

Нас занесло на край світа.

Дні проминали за днями,

Муки змагались все гірше,-

Приязнь зостала між нами,

Приязнь братерня - не більше.

Два-три слівця ненароком,

Дві-три сльозинки на очах...

Я був таким одиноким,

Ласк так хотілось жіночих!..

Жеврілась іскра звичайно;

Наші святі почування,

В серці прокинувшись тайно,

Джерелом стались кохання.

Здіялось те ненароком:

Зрушено все, що дрімало...

Я був таким одиноким,

Так знав прихильності мало…

Став я тинятись без цілі,

Плакати став я - та пізно!

Люди зробились немилі...

Підуть шляхи наші різно.

Бачу весь мир ненароком,

Мовби з-під наглої луди;

Де би не скинув я оком,

Образ твій мріється всюди.

Вік буду нишком страждати,

Ради не давши з собою,

Нишком про тебе гадати,

Нишком тужить за тобою.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Здибались ми ненароком

Терпіть далеку неволю:

Я був таким одиноким,

Ти ж відшукала вже долю.

Глухо скрізь, холодно, темно,

Смерть повіває могильна...

Щастя я прагну даремно,

Ти його дати не вільна.

Два-три слівця ненароком,

Дві-три усмішки коханих -

Вражений болем глибоким,

Знову б ожив я в кайданах.

Та не мені пак, бурлаці,

Збуджувать мари ті красні!

Люд жде громадської праці -

Геть же всі пориви власні!

П. Журба

Май 1895

Вілюйськ, 6-го мая [18]95 року.

До Всп. Пана Редактора!

Посилаю Вам, вельмишановний Добродію, 16 віршованих перекладів з великоруського. Прошу видрукувати, коли здатні, в «Буковині» або якому другому виданню. Зважився я зробити повний збірничок великор[уської] поезії в перекладі українському; посилані вірші - це невеличка частина тії праці. Почну з Державіна, а скінчу сучасниками. Іншим разом пришлю що-небудь прозою. Числа часописі, де будуть надруковані вірші, або вирізки пришліть, вдійте ласку, по цьому адресові: (В гор. Вилюйск, Якутской области. Павлу Арсеньевичу Грабовскому).

Коли посиланий матеріал придасться, можу постачати й надальш. Вірші д. Галіпа мені сподобались. Бувайте здорові! Щиро шануючий

Павло Граб.

Вілюйськ, 7-го червня 1895 року.

Вельмишановний Добродію!

Вибачайте, що знову звертаюсь до Вас з просьбою. Посилаю новий збірничок; видрукуйте його яко книжечку бібліотеки дрібної, коли Ваша ласка та мога. Мені здається, що з боку технічного цей збірничок найкращий з моїх збірничків,- тому-то, між іншим, я й бажав би бачити його надрукованим. Тут я помістив і свої власні вірші, і переклади, і дріб’язочки (переклади, наслідовання, свої власні речі); гадаю, проте, що читачі не матимуть чого ремствувати, бо для перекладу я старався вибрати речі більш або менш змістовні; коли «дріб’язочки» не мають ніякої вартості, так їх небагацько, а яко додаточок вони не пошкодять загальному виглядові книжечки. Назовіть збірничок так: З півночі. Твори Павла Граба. Потім цілком видрукуйте «Передмову», а збірничок поділіть на 3 частини: 1) Сумні співи (тут будуть всі власні вірші; додайте «Присвятив Ользі»); 2) Переклади. Почніть «Шільйонським в’язнем» (передрукуйте з «Зорі»), потім помістіть - «Замок Альва» (посилав до Вас колись), а далі - останні переклади з Водовозова чи кого іншого (на Ваш розпорядок); 3) Дріб’язочки (6 віршиків - власних і перекладаних); віршиком «Ользі» хай закінчиться збірничок. До деяких віршиків додані приміточки,- помістіть і їх. Відпишіть, вдійте ласку, зараз по одержанні, як і що, та коли видрукуєте, пришліть мені кілька примірничків звичайними листами, а один - рекомендованим, як також уклінно прошу прислати по одному примірничку «Сурика» та «З чужого поля» рекомендованими листами, бо я не дістав нічогісінько (певно, загубилося). Чи одержали гроші? Послав до Вас дещо для друку, а саме: статейку про московські переклади Шевченка, оповіданнячко «В тайзі» і другі речі,- дістали чи ні? Щирий привіт Вас. Лукичеві. Бувайте здорові, всього Вам кращого! Щиро прихильний до Вас Павло Граб.

P. S. Просив би не викидати ні одної вірші, коли мога.

З півночі

Твори Павла Граба

Передмова

Сумні співи

(Присвятив Ользі)

– » –

Веснянки

і т д.

Переклади

Шільйонський в’язень і т д.

Дріб’язочки

і т д.

– »

Впв. д. Паньківському.

Вілюйськ, 6-го липня 1895 року.

Вельмишановний Добродію!

Дістав поезії Куликові, Маковейові і «З чужого поля»,- щире спасибі. «Зорі» жадного числа за сей рік не було. Послав до Вас з прошлою поштою новий збірничок віршів - власних і перекладаних, т. званий «З півночі»,- видайте, коли ласка та спромога, яко книжечку «Бібліотеки дрібної»; цей збірничок, по моїй думці, буде найкращий з моїх, бо в йому все вистраждене, а не «сочинене». Одержали чи ні? Послав до Вас також статейку про переклади творів Шевченкових на мову московську, оповіданнячко «В тайзі», деякий дріб’язок,- дойшло чи ні? Як дойшло, то чи надруковано? Зараз нічого не посилаю, бо цілий місяць просумував, перебув у тяжкому настроєві духовому, нічогісінько не спромігся зробити, хоч і збирався працювати. Хотів перекласти поему Едгара По «Крук», повну розпучної безнадійності, поему, що так припала мені до серця своїм журливим тоном. Перекладу хіба вже згодом, зараз просто руки опускаються. І те і се заходився робити, та так, мабути, все на зародах і скінчиться.