Листи - Павло Грабовський

поки що - не гнівайтесь, бо - «йому треба було вже не істини, а відходної»,- ледве що не дійшов до такого стану. Відпишіть мені бога ради на сей лист; не сподівайтесь від мене і з мене нічого доброго; бажав би, повторяю, відітхнути хоч в божевільні, бо тяжко вмирати завчасу... Вибачайте за такий безглуздий лист; приголубте сердечно Вашого пропащого товариша-прихильника, усією душею Вам відданого Павла Граба.

 

P. S. Помер М. П.,- як то скрутно тепер Вам доведеться! Загибла найкраща душа українська - хай царствує!

 

6 вересня.

 

P. S. Відпишіть, чи дістали та видрукували статейку про переселенців? Чи друкувалися в «Ж[иті] і с[лові]» билини, життєписи Черн[ишевського] та Мих[айлова], а в «Зорі» критична стаття про переклади московські творів Шевченкових? Зараз нічого не пишу: голова йде кругом, хороба духа і тіла знесилюють руку. Може, видрукують мій збірничок «З півночі»,- прочитайте, коли вихопиться зайва хвиля та коли читаєте вірші; цей збірничок - то сором мого життя, свідок глибокого духовного підупаду, свідок того, до чого може спуститись людина. Але мені жаль було б пошматувати, бо все, що там знайдете, я пережив і переболів,- тяжко накладати руку на себе. Бувайте здорові!

 

Ваш Павло Граб

 

38. ДО РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ «БУКОВИНА»

 

 

Вілюйськ, Якутської області,

6-го вересня [18]95 року.

 

Високоповажаній Редакції «Буковини»!

Вельми дякую Високоповажаній Редакції за ласку, яку вона досі для мене робила; сумно мені дякувати словами; та хай вибачать до якого часу, бо зараз нічого не здужаю написати,- відчуваюсь тяжко хорим,- світ немилий. Коли буду живий та здоровий, маю надію віддячити співробітництвом, щоб не оставатись довжником перед своїми прихильниками. В сих днях переїжджаю в улус із города, за 300 верстов; тож прошу (хоч мені й ніяково): спиніться висилати часопись, бо може марно загинути. Скоро відчуюсь здоровшим, злаштую що-небудь. Щиро шануючий

 

Павло Граб

 

39. ДО Б. ГРІНЧЕНКА

 

 

Вілюйськ, Якутської області,

30 падолиста [18]95 року.

 

Вельмишановний Добродію!

Уклінно прошу Вас вислати мені отсі книжки (начитав у «Киев[ской] стар[ине]», що продаєте):

1) Чайченко. Батько та дочка.

2) » Підпал.

3) » Робінзон.

4) Живі струни.

5) Коцюб[инський]. П’ятизлотник.

6) » Харитя.

7) Вірна та інше.

8) Гордієнко. Кум - хан.

9) А. Т. Добра душа.

10) Чорноморці у неволі.

11) Грінченко. Пісні та думи. 2 кн

Прошу також вислати, якщо є:

1) Словарь Тимченка;

2) Словарь Уманця і Спілки - весь;

3) Галицько-руська бібліогр[афія] Левицького, т. II,

4) На крилах пісень;

5) Історія літер[атури] рускої - Огоновського;

6) Вірші Самійленка та Кононенка і взагалі - висилати всякі укр[аїнські] книжки, переважно віршовані, які можна роздобути. За все радо платитиму. Висилати - що бандеролею, а що посилками, навіть без моєї замови - «наложенным платежом».

Поки що посилаю 10 карбованців.

 

Павло Граб

 

Адрес: Гор. Вилюйск, Якутской области, Павлу Арсеньевичу Грабовскому.

 

1896

 

 

40. ДО І. ФРАНКА

 

 

І. Франкові

 

Вілюйськ, Якутської області,

1-го січня 1896 року.

 

З новим роком, вельмишановний Добродію! Давно не мав від Вас жодної звістки, як рівно з Вашого краю взагалі. Чи дістали Ви мого безглуздого листа, якого я послав до Вас під час хоробливого настрою? Останніми тижнями хворав фізично; думав, що доведеться овсі лягти; не міг ні писати, ні читати,- болить голова, а переважно груди; та, здається, видужаю, принаймні - до якого часу. От хоча б пустили в краще місце, та де його діждатись? Чи не дасть полегкості новий маніфест, якщо буде. Розважаю дурну голову свою. Задумав скласти збірничок перекладів з нашої мови на московську, звичайно - віршований; вже переклав дещо з Шевченка, Федьковича, Шашкевича, Маковея, Куліша, Забіли. Відпишіть, коли трапиться зайва хвилинка, чи видруковані оці мої речі: 1) Билини; 2) Статейки про Черн[ишевського] та Михайлова; 3) Статейка «Про переклади московські творів Шевченкових»; 4) Оповіданнячко «В тайзі»; 5) Збірничок віршів «З півночі». Вибачайте, що турбую Вас дріб’язками. Чи дістали другу низку билин, між іншим, про Калина-царя? Зараз нічого не роблю, а ось трохи одужаю, то, може, складу що-небудь для «Ж[итя] і с[лова]»; хотів, між іншим, зладити статейку про Писарєва. Бувайте здорові, бажаю Вам усього доброго. Другий лист, будьте ласкаві, перешліть Павликові. Щиро стискаю Вашу руку. Ваш прихильний та шануючий

 

Павло Граб.

 

41. ДО М. ПАВЛИКА

 

 

М. Павликові

 

Вілюйськ, Якутської області,

1-го січня 1896 року.

 

З новим роком, щирий, дорогий Брате-земляче! Начитав я випадком, що «Народ» перестає виходити, що Ви занедужали і «даєте місце молодшим». Та вістка прибила мене своєю несподіваною прикрістю. Сумно, що Ви пускаєте з рук таку часопись, а почнуть орудувати Турбацькі, котрим не шкодило б ще навчитись серйозно замість пустого галасу. Відчуваю, що винен перед Вами, але мені дуже тяжко було працювати тута, а останнього часу хворав та й нині ще не зовсім оклигав; все так погано складаєтся, що цур йому й казати. Та як знати? Може, й сонечко прогляне. Дурні мрії верзуться часом. От-от небавом буде новий маніфест, то чи не пустять мене в Росію, а там, може, й за границю. Я з великою охотою міг би взяти на себе всю дрібну редакційну роботу, до якої тільки був би спроміжний; іть не думаю, щоб ви довго витерпіли без свого видавництва... Хіба здоров’я пошкодить... проклята річ оте здоров’я, по собі знаю. Нехай же Вам щастить на все краще та нехай цей новий рік не буде таким сумним, як того можна сподіватись. Вибачайте, що нічим досі не зміг стати Вам у пригоді, хоч завжди звертався до Вас прихильним серцем та думками, Ваш щирий

 

Павло Граб.

 

42. ДО М. ПАВЛИКА