Листи - Павло Грабовський

Вілюйський округ, 15 падолиста [18]96

Дорогий брате-друже! В сих днях їду звідси до Якутська; діставши право вписатись до селянської громади, буду розшукувати сеї останньої та виправляти пашпорт на переїзд у друге місце, та тільки не знаю, чи пощастить. Після закону поселенець, що вписався в яку селянську громаду, має право брати пашпорт і проживати, де захотів по Сибіру, з винятком кількох заказних куточків та великих міст. Але до нашого брата сей закон чомусь не прикладається, і генерал-губернатор майже нікуди не пускає, заборонивши громадам видавати нам пашпорти, а щоб сиділи по старих чортових норах. «Я,- каже,- не хочу, щоб вони робили в мене під боком те саме, за віщо прийшли сюди». То й не покладаю певної гадки на те, що випустять з Якутська, перезимувавши, проте побачимо. Покидаю Вілюйський округ без великої радості, бо, кажу ж, не маю світлого вигляду на близьку зміну долі в будущині. Поки що мій адрес буде на Якутськ. Листи з пошти посилаються при бумазі в «Областное Правление», там один добродій, спеціально приставлений до сього діла, уважненько їх перечитує, а потім уже пересилає з «надзирателем» (се також добродії, спеціально приставлені для догляду за нашим братом) адресатові. Звісно, до справ літературних вони не мішаються, новин літературних не замазують або не видирають. З Якутська пришлю що-небудь для «Ж[итя] і с[лова]».

Лагоджу, між іншим, статейку про справи галицькі в один московський журнал і перечитую матеріали, що в мене зібрались. Найдужч мені цікаво - вистежити та вияснити органічні причини москвофільства австрійського. Не знаю, наскільки я правий, але мені здається, що такими причинами суть: 1) темне або ясніше відчування своєї спорідненості з цілим організмом руськості; інстиктовий або ясніший потяг до цілокупної стихії руської; 2) маріння державною величчю руського племені; маріння величчю князів та бояр, а повна погорда до бездержавного, підлеглого чужому урядові люду; 3) брак до останнього часу щиро демократичної (а не державно-племенної) інтелігенції, зв’язаної з власним народом, 4) невдоволення громади руської з уряду та стану речей в Австрії, кривдження хлопів з боку польської шляхти, а відси ворожня хлопів до поляків; 5) повне незнакомство русинів австр[ійских] з порядками російськими і загальне захвалювання тих порядків з боку таких діячів, як Наумович,- захвалювання, на котре особливо мусили роззявляти роти руські хлопи, до краю обдерті порядкуванням чужих народностей. Двома останніми причинами переважно треба, по моїй думці, пояснити москвофільство серед селян, себто причинами соціально-економічними; відси і плутанина та примішування в Галичині справи національної до справ соціальних. Грає якусь роль також церков та загальна темнота селянства, з одного боку, а погані традиції «інтелігенції», що мусила весь вік вертіти хвостом серед натиску всяких пануючих сфер, як лисиця в пастці,- з другого. Звичайно, є чимало й інших причин, але я вказую органічні.

Хотів я ще спімнути про шотландського поета Роберта Борнса. От би добре видати для мужиків його життєпись з вибіркою деяких творів - з поводу столітніх роковин його смерті. Чи згадував хто про нього в руських часописях? Вже коли Щурат не згадав (він, певно, не прогавив!), так, мабути, ніхто більше. У нас, здається, Борнса зовсім не перекладали, по крайній мірі, відомий лишень прекрасний переклад «Івана Ячменя», зроблений Куликом. Я, між іншим, переклав недавно «Стокроть», «Поклик Брюса до дружини» та «Лорд Грегорі». А слід би перекласти його кращі пісні; для нас вони цікаві двічі: яко речі щиро народолюбні, а вдруге - яко поезія з національно-країнною шотландською закрасою, дарма на свій загальнолюдський зміст. І те і друге - в повній злагоді та гармонії.

А як здоров’я Павлика? Кланяйтесь йому при нагоді. Стискаю Вашу руку. Щиро шануючий Вас Павло Граб.

Якутськ, 17 грудня [18]96 р.

Дорогий Брате! 8-го грудня приїхав до Якутська і першим чином занедужав: двоє суток текла горлом кров, мучив віддих. Лікар твердив хворобу в легких (гниють, праве понівечено). А ще треба калакати цілих 10 років! Не дурю себе надіями: може, вже навесні лопух зросте наді мною. Підходить черга: недуг прикував до ліжка; привид чорного крука, змальований Едгаром По, невідлучно носиться перед очима зі своїм зловіщим «ніколи».

Злаштував я новий збірничок перекладів, се, певно, моя остання робота, до котрої я більше нездатний, хіба на які дурниці, дріб’язки спроможусь. Пишіть мені про наші літературні новини інколи та зважайте, що листи цензуруються в «областному правлении». Бувайте здорові та не забувайте свого прихильного товариша. Стискаю Вашу руку П. Граб.

К. Паньківському

Якутськ, 1 марта [18]97.

Вельмишановний Добродію! Посилаю Вам новий збірничок переспівів (всього - 103 вірша) для Вашої «Дрібної бібліотеки», коли Ви не покинули ще видавати. Видрукуйте, якщо мога, окремою книжечкою та вибачайте, що турбую Вас раз по раз своїми просьбами. Більша частина сього збірничка давно була готова, але в грудні я тяжко занедужав і не міг не то що працювати, а навіть вдягтись та роздягтись. Зараз мені легше, проте я значно ослаб, а хвороба така, що цілком не вилічиш (груди),- знесилився гірше малої дитини. До вертання в Росію ще цілих 10 літ! Поки що перебуваю в Якутську. Проситись в інше місце - довга справа, та й не пустять нікуди, де було б краще, як тут. Не знаю, що робити, тим дуж що хвороба понівечила всі надії 10 літ... де їх прожити при такому здоров’ї?

Лагоджу збірничок московських перекладів з різних поетів українських; гадаю відіслати одному поетові російському, щоб узявся зредактувати, а може, розшукати й видавця.

Напишіть мені, вдійте ласку, чи зможете видрукувати мою «Долю», що нині посилаю.

Адрес мій: Якутськ, П. А. Гр. і т. д.

Бувайте здорові, стискаю Вашу руку.

Щиро прихильний та шануючий Павло Граб

Якутськ, 4 квітня [18]97

Вельмишановний Добродію!

Посилаю Вам другу замітку про переклади творів Шевченкових, а також 4 переклади з данських та норвезьких поетів.