Королівський убивця - Робін Хобб
Вона була моїм другом. Довела це в Гірському королівстві. Вона давала мені розраду, як її дають одне одному друзі.
— Я пішла побачитися з королем, — сказала вона мені. Жестом попросила сісти й пересунула своє крісло від каміна до мене. Розмері принесла свого стільчика, щоб сісти при ногах Кеттрікен. Хоча в кімнаті ми були самі, королева притишила голос і похилилася до мене, говорячи: — Я прямо його спитала, чому мене не покликали, коли приїхав гонець. Але не встиг він ще й почати відповідати, як з’явився Регал. Я б сказала, що прийшов поквапом. Наче хтось побіг, аби йому доповісти, що я там, і він негайно ж усе покинув і прибув.
Я серйозно кивнув головою.
— Не дав мені порозмовляти з королем. Натомість наполіг, щоб розповісти мені все самому. Запевняв, що гінця привели просто до королівської кімнати і що він з ним зустрівся, коли прийшов відвідати батька. Послав хлопця відпочити, доки вони з батьком розмовляли. І разом вони вирішили, що нічого вже не можна зробити. Потім король Шрюд послав його, щоб сповістити це хлопцеві та зібраним нобілям, з’ясувавши заодно стан скарбниці. За словами Регала, ми на краю руїни, і слід рахувати кожне пенні. Сказав мені, що Бернс мусить сам подбати про своїх людей. Коли ж я спитала, чи люди Бернсу не є народом Шести герцогств, відповів мені, що Бернс завжди тримався осторонь. Сказав, що нерозсудливо сподіватися, аби Бак стеріг узбережжя, так віддалене від нас на північ і такий тривалий час. Фітце, ти знаєш, що Ближні острови вже здані піратам?
Я схопився на ноги.
— Знаю, що це неправда! — обурено вигукнув я.
— А Регал запевняє, що так, — невблаганно продовжувала Кеттрікен. — Каже, наче перед своїм від’їздом Веріті вирішив, що немає реальної надії втримати їх у безпеці від піратів. І тому він відкликав наш корабель «Констанс». Каже, що Веріті скіллив до Каррода, члена групи на кораблі, наказавши повернути судно додому, на ремонт.
— Цей корабель полагоджено одразу ж після жнив, послано стерегти узбережжя між Сілбеєм і Галлсом, а також бути напоготові, якщо його викликатимуть Ближні острови. Про це ж просив і капітан корабля, щоб мати більше часу на вправляння у мореплавстві в зимових водах. Веріті нізащо б не залишив цієї ділянки узбережжя без сторожі. Якщо пірати зведуть укріплення на Ближніх островах, ми ніколи не матимемо спокою від них. Звідти вони можуть нас атакувати і взимку, і влітку.
— Регал вважає, що вони вже це зробили. Каже, що тепер єдина наша надія — домовитися з ними. — Її блакитні очі пильно вдивлялися у моє обличчя.
Я повільно осунувся, майже безтямний. Невже все це може бути правдою? Як могло статися, щоб усе це зоставалося прихованим від мене? Моє відчуття Веріті всередині мене відбивало мою розгубленість. Він теж нічого про це не знав.
— Не думаю, щоб король-в-очікуванні якось домовлявся з піратами. Окрім як мечем.
— То це не є таємницею суто від мене, щоб я не засмучувався? Регал натякав, наче Веріті тримав ці речі в таємниці від мене, бо вони понад моє розуміння.
Її голос тремтів. Гнів від того, що Ближні острови можуть бути віддані на поталу піратам, пересилював особистий біль Кеттрікен через те, що Веріті міг вважати її негідною своєї довіри. Мені так сильно хотілося взяти королеву в обійми й розрадити, що аж пекло всередині.
— Міледі, — хрипко промовив я. — Вислухайте цю правду з моїх уст, наче від самого Веріті. Це все настільки ж фальшиве, наскільки ви правдиві. Я знайду дно цієї сітки брехні й розірву її наскрізь. Побачимо, що за риба випливе звідти.
— Я можу покладатися на те, що ти зробиш це тихо, Фітце?
— Міледі, ви одна з небагатьох, що знають обсяг мого вишколу в тихих справах.
Вона серйозно кивнула.
— Ти ж розумієш, король не заперечував проти цього. Але, здавалося, він узагалі не стежив за тим, що каже Регал. Він був… наче дитина, яка слухає, про що розмовляють старші, киває головою, але мало що розуміє…
Вона ніжно глянула на Розмері біля своїх ніг.
— Я теж піду побачитися з королем. Обіцяю, що матиму для вас відповіді, і то швидко.
— Перш ніж прибуде герцог Бернсу, — застерегла вона мене. — До того часу я повинна знати правду. Принаймні цим йому зобов’язана.
— Ми матимемо для нього значно більше, моя пані королево, — пообіцяв я їй. Смарагди все ще ваговито тяжіли у моїй кишені. Я знав, що вона за ними не шкодуватиме.
Розділ 20
Невдачі
Упродовж років, коли червоні кораблі здійснювали наїзди, Шість герцогств дуже натерпілися через жорстокість нападників. Тоді люди Шести герцогств навчилися ненавидіти мешканців Зовнішніх островів, як ніколи досі.
За часів їхніх дідів та батьків остров’яни були настільки ж купцями, наскільки й піратами. Наїзди влаштовували окремі кораблі. Такої піратської війни, як ця, ми не знали від днів короля Вайздома. Хоча піратські напади не були рідкісним явищем, вони все ще були куди менш численними, ніж кораблі із Зовнішніх островів, що прибували до наших берегів для торгівлі. Кровні зв’язки між нашими шляхетними родинами і кланами остров’ян відкрито визнавалися, і багато сімей мало рідню на Зовнішніх островах.
Але після брутального нападу, наслідком якого стало жахіття Форджа, усі дружні стосунки з остров’янами припинилися. Раніше завжди було так, що їхні кораблі частіше відвідували наші береги, ніж наші купці вдавалися до їхніх покритих кригою заток і каналів зі швидкими течіями. Тепер же торгівля цілковито припинилася. Тому за часів, коли ми страждали від червоних кораблів, наш народ нічого не знав про своїх кревняків із Зовнішніх островів. Слово «остров’янин» стало синонімом пірата, а в нашій уяві всі кораблі остров’ян мали червоні корпуси.
У ті небезпечні дні лише один чоловік, Чейд Фаллстар Падуча Зоря, особистий радник короля Шрюда, зважився на подорож до Зовнішніх островів. Ось що ми маємо з його записів:
«Кебал Ровбред, що означає Разовий Хліб, був навіть з імені невідомим у Шести герцогствах. А на Зовнішніх островах його імені не сміли й прошепотіти. Незалежні мешканці розпорошених та відособлених селищ ніколи не давали клятви вірності жодному королю. Кебал Ровбред теж не був королем. Радше він був зловорожою силою, як морозний вітер, що покриває льодом такелаж, і через годину
