Радіоп'єси - Інгеборг Бахман

ЛАУРЕНЦ Га, га, га, кажіть це прислужливо, з глибоким поклоном. Інакше я прожену Вас, мов пса. Що? Ви ще не забули, що колись теж були генеральним директором? Генеральним директором жалюгідного концерну, який дістався мені, та ні, що я кажу, який я поставив на ноги, перетворив на гігантську, досі небувалу структуру світового масштабу. Вклоніться. Рушаймо. Керуйте!

Гуркіт двигунів.

АННА Я навію Вам віялом прохолоду, коли повітря стане для Вас надто гарячим.

ЛАУРЕНЦ Не говоріть багато, заходьте. Гуркіт двигунів. Стій, я передумав. Треба подивитися, як вони дадуть собі раду без мене. Буде досить, якщо я пошлю мого посланця. Ми поміняємо курс. Сьогодні, іще сьогодні — чи Ви зрозуміли, пане пілоте — ми захопимо Місяць.

АННА О, Місяць. Я завжди мріяла про дачу на Місяці.

ЛАУРЕНЦ позіхає Я намагаюся бути милостивим, Анно, Ви отримаєте її, однак, поки я не забув, Ви вже справді набридли мені за ці дні, я накажу побудувати Вам на Місяці заміський замок, але тоді — досить. Ви маєте залишити країну, даруйте, Землю, і залишитеся там, де я Вас зараз висаджу. Зрозуміло, дитя моє?

АННА Пане… Пане… Ах, Лауренце, Лауренце, я не переживу цього, я шаную Вас сьогодні так само, як і першого дня. Я кохаю Вас, а Ви мене відштовхуєте. Я нічого не хочу, я прошу лише дозволити мені сидіти біля Ваших ніг, бути Вашою рабою, мати право виконувати Ваші накази, мати право бачити Ваше чоло, за яким снуються найгеніальніші думки, які лиш могли колись бути мислені. Я нічого більше не хочу, тільки цього, тільки цього. Не відштовхуйте мене. Зробіть моєю наступницею, кого Ви лише забажаєте, дозвольте мені служити і Вам і їй… о, Лауренце.

ЛАУРЕНЦ Сьогодні буде весело! Як Ви смієте? Негайно припиніть голосіння, я накажу Вас ґільйо… ґільйо… я накажу Вас стратити!

АННА Тоді, тоді все скінчилося, я більше не можу, я не можу жити без Вас.

ЛАУРЕНЦ Що Ви там, що Ви там робите?

АННА Я шукаю двері, я хочу… о, Лауренце, я не можу інакше. За хвилю усе закінчиться.

ЛАУРЕНЦ Ви ж не можете прямо тут, на півдорозі між Землею і Місяцем… Боже мій, як примітивно. Я завжди знав, що Ви впродовж Вашого життя залишатиметеся посередністю. Ради Бога, робіть те, що маєте зараз робити. Двері ось тут.

АННА Прощавайте, підкоряйте Землю і небо. Мій час настав, я більше нічого для Вас не значу.

Порив вітру. Відчиняються і зачиняються двері.

ЛАУРЕНЦ Добра душа. Так, так, вона для мене більше нічого не значить. Мене огортає журлива нудьга. Пане пілоте, як Ви дивитеся на те, якщо я для того, щоб знову дати поштовх моєму заспалому норову, оголошу війну?

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР Кому має бути оголошена війна, пане генеральний директоре?

ЛАУРЕНЦ лютує Виглядає на те, що Ви туподумний. Це ж абсолютно байдуже… Війна, я сказав, я оголошую війну.

На другому фоні — гучномовець.

ГОЛОС ІЗ ГУЧНОМОВЦЯ Як ми щойно дізналися від трансглобального концерну Лауренс & Лауренс, Його Величність генеральний директор міністр доктор Лауренц оголосив війну. Війна оголошена проти всіх, без винятку, проти всіх можливих об’єктів і вестиметься з найновіших опорних пунктів, із зірок на середньосхідному небі, а також із щойно захопленого Місяця. Самопочуття Його Ексцеленції, найяснішого генерального директора, задовільне.

Звучить гімн, який несподівано обривається.

ПРОДАВЕЦЬ Ну як, мій пане?

ЛАУРЕНЦ зніяковіло всміхається Отакого. Однак це… ні, я, напевно, все ж таки не візьму цього сну… Дуже весело… мені лишається тільки дивуватися. Ні… однак настільки веселим усе це, власне, і не було…

ПРОДАВЕЦЬ Я охоче покажу Вам іще один. Звук вимикача світла. Прошу!

Третій сон

МАТРОС Повернути кран, тримати праворуч… повернути на 45 градусів.

АННА Чи багаж уже на кораблі?

МАТРОС Ми майже готові. Пасажири вже можуть починати посадку.

АННА Чи будете Ви такі люб’язні й проведете мене через контроль? Сам капітан дозволив мені плисти на «Секурітас». Мені розповідали, що це найкращий корабель на світі.

МАТРОС Чи можу я подати Вам руку? Проходьте. Ми раді вітати таку гарну пасажирку на нашому кораблі.

АННА Дякую. Ви кавалер, матросе. Ваша уніформа мені подобається.

МАТРОС усміхається Я теж дякую. Ви дуже приваблива й гарна жінка.

АННА Я називаюся Анна.

МАТРОС знову всміхається Анна…

Починає звучати нова музика, яка, з різними нюансами, супроводжуватиме цей сон.

ЛАУРЕНЦ Анно, щоб вирушити у плавання, Тобі потрібен паспорт. Тебе не пустять без документів на корабель. Анно, не йди, не попрощавшись зі мною. Поглянь, прошу Тебе, на мене ще раз. Дай мені, прошу, ще раз Твою руку. Я не розумію, чому Ти хочеш поїхати саме сьогодні. Вітер гонить небом хмари, а на горизонті зовсім стемніло. Ти не повинна вирушати сьогодні в дорогу. Почекай, їдь завтра!

АННА через фільтр Корабель гарний, він білий і великий, я завжди хотіла подорожувати на великих білих кораблях, обвішаних барвистими веселими прапорцями.

ЛАУРЕНЦ Анно, я не розумію Тебе. Поглянь догори, поглянь на небо, сповнене небезпеки. Послухай мене. Ти обертаєш своє обличчя до всіх інших, Ти всміхаєшся матросам, а мене Ти примушуєш звати Тебе намарне. Що сталося, скажи мені, що сталося відтоді, коли ми йшли разом золотими містами, під золотими дахами, а дзвони над площами благовістили нашому коханню?

АННА Я люблю великі білі кораблі, я люблю сукні зі сріблястої рибної луски й прикраси з морських водоростей, я люблю хвилі, які вдаряють об великі білі кораблі, я люблю чудові пісні матросів і високі щогли, об які чіпляються білосніжні хмари. Я люблю ревіння сирен і далечінь, на яку беруть курс великі білі кораблі, і я люблю берег сонця на горизонті, до якого мене підійме вітер своїми сильними руками, я люблю неосяжність моря.

ЛАУРЕНЦ Анно, Ти не маєш при собі паспорта. Тебе не пропустять через контроль. Чи Ти чуєш мене? Анно, Ти не можеш просто так забігти на корабель. Ти мусиш полагодити велику кількість формальностей. Анно!

АННА Матроси, звільніть мені дорогу, представте мене капітанові! У мене безкоштовний проїзд і віза, тривалість якої — нескінченність.

МАТРОС Капітан запрошує Вас на борт. Проходьте, ми відчалюємо.

Завивають корабельні сирени[7].

Музика.

ЛАУРЕНЦ Чому Ти не послухала мене, Анно? Темна смуга відірвалася від горизонту, а твій корабель — у відкритому морі.

АННА Між нами пролягли сотні миль.

ЛАУРЕНЦ Сотні миль і багато самотніх вечорів без