Радіоп'єси - Інгеборг Бахман

Інґеборґ Бахман

РАДІОП'ЄСИ

Сни на продаж[1][2]

Дійові особи

Лауренц

Анна

Мандль

Генеральний директор

Пепі

Валдау

Новак

Шперль

Катеринщик

Продавець лез до бритв

Стара жінка, яка продає повітряні кульки

Торговець рибою

Поліцейський

Продавець

Перехожі

Перша телефоністка

Друга телефоністка

Третя телефоністка

Перший перекладач

Другий перекладач

Третій перекладач

Четвертий перекладач

Матрос

Радист

Перша Сирена

Друга Сирена

та інші голоси

Сни на продаж

Шум: стукіт друкарської машинки, до якого долучаються два удари дзвону годинника на далекій церкві.

МАНДЛЬ Чи це можливо, що вже пів на шосту… я думаю, сьогодні вже досить.

АННА сміючись Я не маю нічого проти, останніми днями ми тут завжди так засиджувалися. Хіба Ви й без того не перетрудилися? Ви зовсім бліді, пане Мандлю!

МАНДЛЬ Блідий? Ні, ні, це лише від освітлення. Так рано темніє. Погане освітлення. Нам треба подбати про інше освітлення. Як на мене, неонові лампи шкідливі для зору.

АННА Так, я недавно читала про це в «Тижневику». Здається, це був «Тижневик». При такому освітленні треба було б носити темні окуляри.

МАНДЛЬ Та ні, облиште, Ви ж не хочете сидіти в бюро в чорних або зелених окулярах. Це ж привертало б увагу… Чи Ви вже написали останнє речення — «і ми дозволимо собі зробити запит за вісім днів. З висловленням щонайглибшої шани…»?

АННА «І ми дозволимо собі зробити запит за вісім днів. Із щонайглибшою пошаною…» Чи я ще маю дати цього листа на підпис шефові? Пан у блакитному пальті вже напевно пішов.

МАНДЛЬ Який пан, яке блакитне пальто…?

АННА Пан, якого не запрошували, однак впустили без черги. Ви не звернули уваги на це пальто? Воно було надто світлого блакитного кольору, я ще не бачила такого відтінку блакитного. Чи погодитеся Ви, що чоловік не має так одягатися?

МАНДЛЬ Я не бачив пальта, однак світло-блакитний, мені також здається… так, мені здається… саме, так, напевно…

АННА Я вже розбираю копії, чи хочете Ви ще вказати параграфи?

МАНДЛЬ Ні, не обов’язково, хоча, усе-таки, давайте сюди.

Шарудіння паперу.

АННА На першій сторінці я зробила помилку, та я б легко могла її стерти ґумкою, майже не буде помітно… А Ви бачили фільм у «Форумі»? Як на мене, дуже комічна назва: «Ґумка зі семи небес». Я згадала про це, бо говорила, як можна стирати ґумкою… однак там, напевно, ідеться про щось зовсім інше. Панна Клеман розповідала мені про цей фільм — нічого особливого в ньому немає. Їй було дуже нудно. Однак назва видається мені надто комічною. Це вже з натяком на оригінальність.

МАНДЛЬ Ось як, панна Клеман… хто така панна Клеман?

АННА Хіба… Ви її не знаєте? Блондинка з управління.

МАНДЛЬ Ні, я не знаю жодної блондинки з управління.

АННА Я маю на увазі ту, яка завжди телефонує щодо фінансових звітів, уже три тижні вона виконує обов’язки другого прокуриста.

МАНДЛЬ А, ота! Однак я не знаю жодної блондинки…

АННА Звичайно, бо Ви розмовляєте з нею лише телефоном!

МАНДЛЬ Якби Ви, панно Анно, могли швиденько… тобто… якби Ви могли ще навести тут трохи порядок і взяли ключі… я б дуже хотів уже йти, я б хотів, ще до того, як позачиняють магазини… у моєї жінки завтра день народження, мені потрібно було б ще купити квіти… так, я мав би, напевно, ще щось…

АННА Тоді поспішайте. Ці кілька хвилин, на які я затримаюся, для мене нічого не важать, це справді не має жодного значення.

МАНДЛЬ Я дуже Вам дякую… а якщо шеф мене ще потребуватиме, то скажіть йому… ні, нічого йому не кажіть, чому б мені хоч раз не піти вчасно геть, якщо я щоранку приходжу вчасно. Одягає пальто. От так, і знову тут ґудзик звисає — чи на Вашому пальті також звисають ґудзики? Я сам собі пришиваю ґудзики, вважаю, чоловіки миють самі це робити, не можна в усіх справах залежати під жінок.

АННА з хихотінням, дуже стримано Однак щодо ґудзиків, Ви можете якось дати мені спробувати це зробити. Мої ґудзики не звисають. Ні, Ви надто комічні. Мені здається, у такий спосіб Ви не стаєте залежними від жінок, це так смішно, деколи Ви говорите такі смішні речі…

МАНДЛЬ Отож, до побачення, і будьте такі ласкаві… як я щойно казав… Чути відлуння кроків.

АННА услід йому До побачення! Зітхає.

Коротка пауза. Потім відчиняються двері.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР роздратованим голосом Ви що, не чуєте, я двічі телефонував Вам, чому Ви не підносите трубку?

АННА О, я не знаю. Дзвінка не було! Може, Ви помилково набрали не той комутатор, ні, дзвінка не було насправді, я ні на мить не відходила, ні на крок.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР Хіба тут більше нікого немає? Де Ваш начальник? Уже п’ятами накивав, чи не так?

АННА Уже майже шоста година…

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР Та невже шоста? Так-так. Уже шоста година. Отож, Ви завжди краще знаєте, котра у нас година. Напевно, Ви цілий день тільки те й робите, що дивитеся на годинника. Та я Вам скажу, час не збігає швидше, якщо Ви постійно дивитеся на годинника. Бо час не можна підганяти, він дуже точний, дуже, значно точніший, ніж Ваш пан начальник.

АННА Я не дивилася на годинника; я лише чула дзвони з костелу францисканців. Дзвін бомкає дуже голосно, а ми трішки відчинили вікно.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР Та там же собачий холод, негайно зачиніть його. А то я ще застуджуся.

АННА Так, осінь досить холодна, проте нам треба радіти, що не зовсім похолодало, цими днями ще можна чудово ходити в розстібнутому пальті. Я ще ношу легкі черевички… але звичайно, якщо в когось дуже вразливі бронхи, треба завжди вважати, застудитися можна так легко, деякі люди застуджуються навіть улітку; я саме нещодавно читала щось про цей вид застуд, вони не такі вже й безпечні, здається, я читала про це в «Погляді у світ» — насамперед це залежить від коливання температури, яка змінюється від приміщення до приміщення. Комічно, що це так небезпечно, навіть улітку, а у нас усе ж таки вже жовтень на вулиці, а вечорами ще можна сидіти надворі, однак деколи все-таки треба вважати.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР Та зачиніть нарешті вікно!

АННА Та це ж зовсім вузька щілина, крізь яку заходить повітря, власне, це непогано, якщо заходить трохи свіжого повітря, коли