Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Тимофій

– Кохана, ти що не розповіла мамі, що ми із тобою зустрічаємося. Я неприємно вражений, – нахабно посміхаючись голосно проговорюю із задоволенням спостерігаючи за тим як в крихітки аж щелепа відпадає від шоку. І схоже, що це була остання крапля її терпіння, тому що не сказавши ні слова, та лиш кинувши на мене смертоносний погляд, Дарина розвернувшись просто виходить з кухні. Босоніж! Я тільки зараз помічаю що на ній немає взуття.

– Доню, а що сталося, де твої туфлі? - мама Дар, також як і я помічаю цю деталь в її образі.

Маленька напружено завмирає на місці  та не повертаючись, хрипко видихає:

– Потім все розповім мам, а зараз я хочу як найшвидше зняти з себе це плаття.

Сказавши це, Дарина стрімко підіймається сходами на другий поверх, мабуть, де і знаходиться її кімната. 

***

Після того як підслухав розмову, Дарини із мамою телефоном, вирішив, що на вихідних треба з'їздити й самому познайомитися із майбутньою тещею. Бо щоб там крихітка з себе не ставила, вона вже моя і супротив її марний. Ну і звісно докладніше дізнатися, що то за такий Жека - давній друг, у гості до якого вона зібралася.

Припаркувавши машину неподалік від її садиби, почав спостерігати. Та звісно паралельно набираю хлопців, щоб з’ясувати інформацію про такого собі Кочура Євгена Володимировича, колишнього її напарника по танцях. 

Десь рівно о восьмій вечора, Дарина, одягнена наче цукерка, разом з матусею, вийшли з дому та сіли в білий Седан.

При погляді на Дар, мене миттю кидає в пал. І розпечені лещата ревнощів болісно стискають схвильоване серце. Дарина виглядає надзвичайно гарно. Повітряна легка сукня, робить її тонку фігурку ще стрункішою ніби легка хмарина огортаючи її досконалі звабливі форми, майже нічого не приховуючи. Довге біляве волосся заплетене в товсту косу робить дівчину схожу на якусь казкову принцесу. Та височенні підбори з чорної замші, які чомусь ніяк не вписувалися в легкий образ дівчини. 

– Пекло, – я з силою стиснувши кулак вдарив по керму. Несподівано мені захотілося вийти зі свого сховища, плювати як це виглядатиме, та підхопивши дівчину на руки, затиснути у міцних обіймах 

Чого це вона так вирядилася до колишнього друга, наче звабити його хоче. Мене неймовірно злить, що вона зараз така гарна і не для мене. І що вона буде мило посміхатися і сором'язливо опускати очі та червоніти, від жадібних поглядів іншого.

Вони проїхали одну вулицю та зупинилися біля трьох поверхового особняка.

Невже ці два десятки метра не можна було пройти пішки? Це мене здивувало. Та коли Дарина виповзає з машини смішно погойдуючись на височенних підборах я відразу розумію причину цього марш-кидка. Бо вона ледь тримається на ногах у цьому модному взутті. Я навіть впевнений, що вдягнути ці підбори було геніальною ідеєю її любої матусі, бо знаю як Дар цінить комфорт в одежі, а особливо у взутті. 

Але веселість моя одразу зникає, коли бачу довготелесого неприємного типа, що виходить на зустріч моїй крихітці.

Цей тип одразу викликає в мене якесь двояке відчуття, з одного боку зовні звичайнісінький лощений і прилизаний франт, та погляд холодних очей виморожує випромінюючи приховану агресію.

Він не викликає довіри й мені не хотілося залишати Дар з ним на самоті, та я не можу ось так просто втрутитися. Тим паче вона тут буде не одна у них ціла вечірка і будуть інші люди. А довготелесий явно боягуз, та навряд чи посміє щось зробити Дар при свідках. Єдине про що я хвилювався, щоб вона встигла піти звідти до останнього гостя. Та  про всяк випадок поряд з особняком залишаю свою людину, а сам їду знайомитись з майбутньою тещею.

Давно час ближче дізнатися Дар, та її оточення. Впевнений, мамі буде, що розповісти про любу донечку, а я із задоволенням послухаю. 

Мама Дарини виявляється дуже милою та приємною жінкою. повідомила мені з порога, що я можу називати її Світлана. Жінка дійсно мала досить молодий вигляд і з Дариною зовні вони були трохи схожі фігурами, Світлана була такого ж маленького зросту та тендітна, тільки кароока брюнетка, а крихітка була природною білявкою, як і її старша сестра. 

***

Поки сиджу і теревеню із майбутньою тещею через навушник мені повідомляють, що всі гості вже покинули будинок та лише Дарина затримується. Ця звістка неабияк схвильовує мене, і попри те що моя людина в разі чого готова в будь-яку мить прийти на поміч крихітці, я вже сам подумки виламую дорогі двері цього елітного особняка та б'ю морду тому зухвалому поцу. Та коли змилена та розлючена Дар все-таки з'являється вдома, я видихаю с полегшенням. Бо як не крути мені не хотілося видавати те, що я за нею слідкував та ще й охорону приставив. 

Звичайно, я не очікував, що Дарина побачивши мене прийме мене з розкритими обіймами й на таку її різку реакцію я й розраховував.

Маленька була явно не в дусі й причиною цього, швидше за все, було не тільки моє раптове появлення в її будинку, а й колишній друг - нахаба.

Хлопець якого я залишив спостерігати за Зачепою повідомив мені що дівчина вилетіла з будинку франта наче ошпарена та не озираючись рвонула з усіх ніг у бік свого двору.

Зі спогадів мене витягає голос Світлани.

– Тимофію, ви ж залишитися в нас на ніч, а то якщо не збираєтеся я наполягаю, бо проти ночі я нікуди вас не пущу, — і нахилившись ближче до мене тихо замовницки додає. – На Даринку ви не звертайте уваги, це в неї в тата такий вибуховий характер. Горда занадто, ніколи перший крок не зробить назустріч, та занадто правильна, але я думаю ми її разом перевиховаємо, — підморгує. 

У відповідь мовчки хитаю головою на знак згоди, та звісно я зовсім не збираюся перевиховувати моє норовливе зайченя, бо саме в таку і закохався.

Побачивши що я із нею заодно, жінка ще більше засяяла, потім відсторонившись з усмішкою додає: – А ви мені подобаєтеся все більше Тимофію. І я бачила, як вона на вас дивилася, небайдужі ви їй це точно, повірте материнському серцю, як і вона вам. А якщо так, значить все у вас буде добре. Так, я спати, думаю Дарина сама вирішить де вам краще постелити, — додає встаючи зі стільця.