Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Дарина

Цими вихідними довелося їхати додому не тому, що я так запланувала, а тому, що мене попросила про це мама. 

Мій колишній товариш, а за сумісництвом і дитяча закоханість Євген Кочур, влаштовував вечірку на честь свого приїзду з Англії й слізно просив мою маму запросити туди мене. Хоча це мені здалося досить дивним, бо ми вже давно із ним навіть не спілкувалися. 

Мама, бувши твердо впевненою, що мені вже потрібно замислитися про майбутнє, а саме про заміжжя, бо годинник стукає, чомусь вважала Жеку більш ніж відповідну кандидатуру на вакантне місце мого майбутнього чоловіка. Тому, вчепившись, руками й ногами у можливість кинути мене в обійми долі, буквально змушувала мене піти на той захід. Хоч сильного бажання бути там в мене не виникало. Ми із Женею давно стали чужими людьми. 

Не скажу, що Женя був зовсім поганий та не міг із честю претендувати на звання мого майбутнього нареченого. Зовсім ні. Зовні він був досить привабливим чоловіком. Високий брюнет зі світло-сірими очима. З раннього віку заняття спортом, в основному танцями та легкою атлетикою, зробили його фігуру еталоном краси та предметом захоплення багатьох дівчат не лише мене. У школі ми не дуже щільно із ним спілкувалися поки нас якось не поставили у пару. Не знаю як, але ми із ним ніби були створені, щоб танцювати разом. 

Він був на декілька років старший за мене, та завжди ставився ніби до молодшої сестри, опікаючи та захищаючи. Бувши фанатом своєї справи, Жека завжди прагнув досягти висот за всяку ціну, і йому дійсно це вдавалося. Це мене в ньому і захоплювало та надихало одночасно. І згодом моя безневинна дитяча прихильність переросла в справжнісіньку юнацьку закоханість.

Звичайно, я добре розуміла де я, а де Жека. Він був зіркою, за ним пів школи дівчат впадало. Тому любила і захоплювалася ним, здебільшого на відстані, радіючи можливості просто бути поруч. Причому, що Женя ніколи мене не відштовхував, а навіть навпаки, активно йшов назустріч чим іноді неабияк бентежив. 

І незабаром наше щільне спілкування та партнерство переросло у щось на зразок стосунків, але суто платонічних. Він ніколи не дозволяв собі зайвого, а я б і не наважилася наполягати на більшому. 

В нас був лише один невинний поцілунок, і то коли я вітала його з черговою перемогою. На той момент я вже не могла виступати із Женею в парі й він здобував перше місце разом з іншою партнеркою. На радощах хлопець схопивши мене, і відірвавши від землі мимохідь торкнувся мох губ. Щоки мої спалахнули, губи ще довго горіли, нагадуючи, про його дотик та як виявилося це була наш остання зустріч. 

Сильна травма, яку я здобула на одному із виступів назавжди перекреслила мою танцювальну кар'єру та наші стосунки. І мій стрімкий виліт зі світу спорту послужив тому, що ми почали віддалятися один від одного.

Потім Жека виїхав за кордон, підписавши дуже вигідний контракт. Ще якийсь час ми листувалися. Але він став віддалятися, намагаючись скоротити наше спілкування до мінімуму. І коли через час Женя остаточно перебрався жити в Англію. Наше спілкування повністю зійшло нанівець, обірвавши будь-які зв'язки як я тоді думала назавжди.

Через це я тоді дуже переживала і мало не впала у депресію, бо дійсно вважала Женю своїм першим і справжнім коханням. Найдорожча для мене людина, як тоді я вважала, практично викинула мене зі свого життя як непотрібну річ.

Тоді я й присягнула собі, що більше не один чоловік не змусить мене страждати. Закривши своє серце на міцну засувку намагалася кожного нового залицяльника тримати на відстані, а то і зовсім не підпускати до себе.

І тепер, коли пройшло стільки часу мама знову змушує мене тривожити стару рану. Підштовхуючи подивитись у вічі болісному минулому і такій чужій — рідній колись людині. Хоч почуттів до Жені, я вже не мала, але образа таки обпалювала край моєї свідомості змушуючи здригатися від того що знову його побачу.

– Дарино, ну нарешті. Я вже зачекалася на тебе, люба, — коли я виходжу з машини таксі мама вилітає мені на зустріч одразу затискаючи у міцні обійми. Начебто ми з нею рік не бачилися, а не два тижні.

Мабуть, тільки заради таких теплих зустрічей і домашніх посиденьок із рідною людиною і варто було переїхати, бо здається на відстані ми стали ще ближче і ріднішими ніж коли-небудь.

– Мамусь, я теж рада тебе бачити, — з усмішкою обіймаю любу матінку у відповідь.

– Що ти одягнеш на сьогоднішній вечір? - трохи відсторонившись і уважно вдивляючись мені у вічі, примружившись хитро питає.

– Я ще не думала про це, — я спробувала відвернутися, але мама притримала мене за підборіддя, змушуючи на неї поглянути.

– Дарино, щось трапилося? На тобі немає обличчя, та й змарніла вся, — відходячи на крок уважно оглядає мене з ніг до голови.

– Та ні, все нормально, — відмахуюся. – Просто дуже втомлююся на роботі, — нахабно брешу їй. Ну не розповідати ж їй, що один зухвалий і сексуальний зеленоокий змій, вже декілька місяців не виходить у мене з голови, змушуючи почуватися неврівноваженою дурепою яка готова будь-якої миті, то розплакатися, то розреготатися, від мінливих почуттів та бурхливих емоцій, що він у мені викликає.

– Ну добре мила, — мама звісно розуміє що я брешу та мудро удає, що повірила. – Не хочеш розповідати не треба. Пішли краще до хати, я приготувала твій улюблений яблучний пиріг, — підбадьорливо всміхається обіймаючи мене за плечі. 

– Дякую, мамо, — щиро всміхаюся у відповідь, та дякувала зараз їй не за пиріг, а за те, що не настояла з розпитуваннями надаючи можливість самій розповісти, коли буду готова до цього. 

Ситно наївшись і ліниво розвалившись у затишній альтанці з книгою в руках, практично дрімала. Коли із сонного стану мене виводить голос мами.

– Дарино, а ти чому ще не одягнена?

– У що? – розгублено дивлюся, на стурбовану маму.

– Як у що? У саму ошатну і красиву сукню, — і змовно підморгнувши, додала. – Яку я тобі нещодавно придбала.