Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Відчувши що за нею спостерігають дівчина злякано підводить очі.

– Тимофію, що ти тут робиш? Ти що підслуховував? - обурено підтискає пухкі губки. 

– А ти як думаєш? - схиливши голову набік, криво всміхаюся красуні.

– Я гадаю, що так, підслуховував, — награно холодно карбує. – Яке ти мав право це робити! - в синіх очах спалахує праведний гнів. 

– Хто такий цей Женя і чому це тобі до нього треба їхати? - підійшовши до її робочого стола впритул, відповідаю питанням га питання.

– Тебе це не стосується, — дивиться з-під лоба.

Пекло, коли вона роздратована вона ще гарніша та треба тримати себе у руках.  

– Тепер усе, що пов'язане з тобою, мене стосується, — нахилившись до неї ближче не менш холодно констатую. 

– З чого це? - здивовано скидає тонкі брови. 

– З того це, — одразу відповідаю. 

– Не передражнюй мене, — обурено складає на грудях руки. – Між нами нічого не може бути й ти взагалі не маєш право втручатися в моє особисте життя. 

– А хто тобі сказав що я буду питати в тебе дозволу. Це по-перше, а по-друге, пізно крихітко ти сама того не підозрюючи вже впустила мене у своє життя. 

– Можливо я помилилася і вважаю це помилкою, — з викликом кидає мені у вічі. Знову провокує, от мале стерво. 

– Не заводь мене маленька такими висловлюваннями, а то зірвусь і тобі сподобається, — хижо ричу, обпалюючи її відвертим поглядом. – Ти, хочеш того чи ні, вже підписала договір із дияволом тому пізно давати задню. 

Від моїх слів Дарина заливається до коренів волосся червоною фарбою, явно правильно розуміючи мій натяк про те що саме їй сподобається якщо зараз вона мені допече. Знає, що не подивлюся що зараз розпал робочого дня. 

– Не сподобається, — опустивши погляд та закусивши нижню губу вперто відповідає. Явно вже яскраво представивши як саме я можу її наказати. Бо я і досі голодний, до неї, до її тіла. 

Я у два кроки подолавши відстань, що розділяє нас і присівши перед дівчиною навпочіпки простягаю до її обличчя долоню та змушую дивитися мені в обличчя. 

– Перевіримо? - скинувши брови ледь чутно промовляю. 

Дарина остаточно розгубившись і зніяковівши ще більше червоніє, що робить її до біса бажаною. А думка що від того, щоб зайнятися з нею сексом мене відділяють лише тонкі двері приймальної до маленької кухні. І я взагалі дивуюсь що ще тримаю себе у руках.

– Ну не тут же, я все-таки на роботі, — хрипко перебирає губами. 

– І що? – шепочу їй в губи. – Я теж.

Та коли я було потягнувся, щоб поцілувати солодкий ротик коханої нас нахабно переривають. 

– Що тут у вас відбувається? - з кабінету лунає грізний голос Максима. – Тимофію, скільки можна на тебе чекати, ти мені терміново потрібен у нас проблеми, а ти тут із моєю секретаркою перешіптуєшся!

Кинувши недвозначний погляд на дівчину, натякаючи, що наша розмова не закінчена встаю та стрімко йду до кабінету Макса. Бо дружба дружбою, а незроблену роботу він мені не пробачить. 

Тим паче по реакції крихітки й того, що я почув з її розмови з мамою, було достатньо, щоб ухвалити одне дуже важливе для себе рішення.