Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

– Ти вигадала, Шерлок. Ти ж знаєш, у мене зараз немає часу на порожню балаканину, тільки по суті.

І це було чистою правдою, бо з появою в житті Люди близнюків, я не знаю як вона взагалі щось встигає робити. Звісно Олег, її чоловік, дуже їй допомагає, і взяв велику частину турбот на себе. Включно з найнятим персоналом по догляду за будинком та малюнками. Та бзик сестри, тримати все під своїм контролем дуже їй заважав насолоджуватися життям. Бо її кредо по життю було: «Хочеш, щоб зробили добре, зроби це сам» (або сама), як у її випадку. 

– Скажи мені Дар, ти ще шукаєш собі роботу? - Люда за звичкою одразу переходить до суті розмови. 

– Звісно, — миттєво випалюю, уся підібравшись. – Але ж ти знаєш, зараз не дуже хочуть брати молодих фахівців, що не мають опиту роботи хоч і з червоним дипломом. 

– Можеш не розповідати, я не настільки стара як ти думаєш, — сміється сестра. – І всього лише п'ять років тому так само шукала свою першу роботу. І як бачиш знайшлася людина яка все-таки ризикнула мене взяти до себе, навіть без досвіду. 

– На що ти зараз натякаєш? - із завмиранням серця, уточнюю у сестри. 

– А на те, що у мене для тебе є чудова новина, чи точніше пропозиція, — голос сестри спускається до таємничих ноток. 

– Яка? – ледь стримуючи себе, щоб не заволати від радості, перепитую.

– Вийти на роботу, помічником генерального в «Starbackses Corporation», замість мене, — урочисто повідомляє

— Ти зараз серйозно? – голосно вигукую у слухавку, від здивування.

– Більше ніж серйозно, такими пропозиціями не жартують, — трішки ображено відповідає Люда. 

– Так! Звісно я згодна! – на мій несамовитий вереск, зі спальні виглядає занепокоєна мама. – Коли буде співбесіда? - відвернувшись до стінки, перепитую вже набагато тихше, бо ще не готова зізнаватися їй у тому, що відчайдушно шукаю роботу. 

– Ти вже її пройшла, — знову приголомшує мене сестра. 

– Як це? Коли я встигла? Ти ж лише хвилину назад запропонувала мені цю посаду, — від подиву я навіть почала заїкатися, бо не як не могла збагнути, це Люда зараз серйозно чи жартує. 

– Встигла, заочно, завдяки моїй рекомендації. Тому з понеділка твій перший ознайомчий день. Початок о 08.30 тому не запізнювайся, — кидає мені на останок сестра, і хутко попрощавшись кладе слухавку, бо на фоні вже чується невдоволений писк малюків. 

А я, так і залишаюся стояти наче застигла зі слуховою у руці. Перетравлюючи приголомшену новину, та паралельно згадуючи, що може входити в обов'язки помічника генерального директора.