Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Дарина

«Центр Риму склався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм. Певний вплив на становлення давньоримської цивілізації мали культури етрусків та давніх греків…» 

Трясця, ніяк не можу зібратися з думками, та зосередитись, на дипломній роботі. З голови ніяк не виходить нещодавня розмова з моїми колишнім хлопцем.

З Віталієм, я чесно від стрічалася пів року ще коли навчалася в інституті. Він був моїм одногрупником і найкрутішим хлопцем у нашому потоці. Та між десятка гарних дівчат, що вчилися за нами на одному курсі, вибрав він чомусь мене, тиху і непомітну завучку. 

Як він потім пояснював, його підкорила моя недоступність, адже я була єдиною дівчиною на факультеті, що не писалася від одного виду, його білявого чуба на обрії.

Якщо чесно, мені взагалі було не до зустрічей, я була помішана на навчанні й марила червоним дипломом. Та всі зустрічалися і я погодилася. Тим більше Віталік дуже гарно залицявся. Буквально закидаючи мене квітами та горами дорогих подарунків.

Хлопець був із досить забезпеченої сім'ї й міг собі дозволити жити на широку ногу, звісно коштом батьків. В мене мама, теж непогано заробляла, та я не дозволяла собі такого марнотратства і намагалася жити виключно коштом стипендії.

Взагалі-то мене, в наших відносинах, все влаштовувало, рівно до того моменту, як він спробував затягнути мене до ліжка. Бо виявляється, саме цього він від мене так довго і чекав. 

Звичайно моєму обуренню не було межі. 

Виявляється що всі ці красиві вчинки, були лише задля того, щоб затягти мене до ліжка, тому звісно я одразу відмовила йому, внаслідок чого була їм одразу покинута. 

Скажу відразу, страждала я недовго, буквально пів місяця, не більше. Та незабаром, щасливо забула про колишнього залицяльника, через те, що на кону майоріла річна сесія.

І ось сьогодні він несподівано набрав і слізно просив повернутись до нього, мовляв, він все обдумав і готовий мене пробачити.

Він і пробачити? Звучить як невдалий жарт. 

Звісно відносини з колишнім не входили до моїх найближчих планів тому я чемно подякувала йому за те що він мене пробачив, та знову відмовила. Бо стосунки взагалі, не входили в мої найближчі плани. 

– Дарино! Даріє, підійди, будь ласка, до телефону якнайшвидше, тут тобі Люда дзвонить, — чую голос мами з іншої кімнати. 

Хай йому, чому не можна принести подзвонити мені на мобільний який лежить поряд зі мною. 

– Іду! - голосно гаркаю у відповідь родичці, бо знаю якщо не відповім, вона весь вечір згадуватиме про це.

Ні, однозначно треб як найшвидше з'їжджати звідси, жодної можливості залишитися на одиниці та нормально попрацювати. 

Хоч інститут я вже як, пів року закінчила, та і досі підроблюю написанням дипломних робіт. Ось як ця, з історії древнього Риму. Бо маю надію назбирати коштів на винаймання власного житла. З мамою жити звичайно добре, але не в моєму випадку, особливо коли ти переступив повнолітній бар'єр, навіть вже за західними мірками. 

Та і хотілося мати особистий простір, бо життя з моєю мамою ставило жирний хрест на свободі вибору цього самого життя.

Мама після розлучення з батьком зовсім на мені зациклилась. І іноді її материнська опіка доходила до абсурду, бо все кохання яке відчувала до батька перекинула на мене. 

З батьком вона розлучилася ще сім років тому. Він у нас дуже творча людина, талановитий та відомий художник і коли знайшов нову музу без роздумів розірвав із мамою стосунки, та поїхав жити й творити до Каліфорнії. Саме там жила батькова нова пасія. 

Мама була його натхненням, понад п'ятнадцять років. А це я вам скажу великий відрізок життя. За цей час вона встигла народити йому двох дочок та зробити йому ім'я її ж коштом.

Тим більше життя з батьком було не солодке. 

Він зовсім не був пристосований до життя, тому довгий час в сім'ї гроші заробляла саме мама. Згодом ставши дуже успішною бізнеследі. За десять років тяжкої праці, мама сколотила непоганий статок. Та мала мережу магазинів модного одягу по всій столиці. 

Ми ж з Людою, моєю старшою сестрою, зовнішність взяли від батька, а характером пішли у маму. Обидві тендітні блакитноокі блондинки, з платиновими пасмами густого волосся, але за такої ангельської зовнішності мали твердий характер і залізну витримку. 

З татом, навіть після розлучення батьків, в мене залишилися доволі теплі стосунки. Я постійно підтримувала з ним зв'язок, навіть декілька разів приїжджала на канікулах до Каліфорнії. А ось Люда з ним відмовлялася спілкуватися, та і досі важко переживає розлучення батьків.

Мама ж вже давно його пробачила й успішно налагоджувала своє особисте життя. Правда, поки що тримала всіх своїх кавалерів на відстані від родини. Стверджуючи, що все одно, не один чоловік, не зрівняється з Аліком, моїм батьком, 

***

– Дара! - Та йду, я вже йду, — кидаю через плече, та хутко закриваю вікно з недоробленою дипломною роботою. 

Мабуть, мама залишилася єдиною людиною, у всьому світі, хто ще тримає вдома стаціонарний телефон. Всі нормальні сучасні люди давно перейшли на мобільні, та вона й слухати не хотіла, та ми й залишили спроби її вмовляти. 

– Слухаю! - підходжу до комода, та спершись об нього стегном, прикладаю слухавку до вуха. 

– Привіт Дар, — чую бадьорий голос сестри, що після народження в неї малюків було доволі рідким явищем. 

– Привіт Людо, – губи самі по собі розтягуються у щасливій усмішці, бо дійсно дуже рада чути голос сестри. 

– Рада тебе чути. Якщо в тебе щось дійсно термінове, то ти могла набрати мені особисто. 

– Ти знаєш як мама реагує на те що я тобі зателефонувала, а їй ні. А в мене часу обмаль, сама розумієш, тому і вирішила вбити двох зайців одночасно, — відчуваю як сестра говорячи це, всміхається на тому кінці слухавки, бо знаю їй як і мені не вистачає наших зустрічей і балачок по щирості що були в минулому. 

– І ще це можливість швидше відкараскатись від нескінчених питань, що любить закидати матінка.