Ти будеш моєю - Еммі Берн
Коли ж цей кошмар закінчиться, ми стояли напроти них. Серед чоловіків я замітила свого брата, він стояв з боку і курив сигарету.У перше бачу як він це робить, схожа я його зовсім не знаю.
По переду як ватажок стоїть доволі молодий хлопець. У нього в руках також зброя, а на обличчі переможна посмішка . Я заховалася за спину Стасу, ми все ще тримались за руки.
-Ну привіт. Давно не бачились - його голос випромінював впевненість.
- Думав ти вже згнив у тій канаві. Наступного разу доведу справу до кінця - тон Стаса був стальним, та з вигляду він був спокійним.
- А ти думаєш у тебе є наступний раз. - його розвеселила відповідь Стаса.
- Ти зараз на моїй території, тому тобі краще поїхати. Або скоро появиться новий Змій, він у вас так швидко міняється. - я трохи не розумію про що саме вони розмовляють.
- Я чув про Шрама, тобі просто так це з рук не зійде. Думаєш як що тобі пощастило, провернути трюк із флешкою то ти переможеш? Спішу тебе розчарувати Темний, та скоро це все буде моїм - його очі світились мов у божевільного, він зараз серйозно погрожує. Я сильніше стискаю руку, на що зразу отримую відповідь, акуратний рух пальцем по моїй долоньці.
- Ну ти собі мрій, а ми пішли - Стас стискає мою руку сильніше, і вже збирається зробити рух у бік, як на нас направляють всі зброю.
- Твоя самовпевненість мене завжди злила, але як бачиш тебе всі зраджують. Але ні чекай, Брест до кінця був тобі вірний. - божевільний тон цього Змія лякав мене, я відчула як напружився Стас. Хто такий цей Брест ?
- Надіюсь ти не настільки збожеволів? - сталевий тон наповнений люттю, пробивав і мене до кісток. Це напевно важлива людина для нього.
- Ага, здох твій Брест. Але знаєш я сьогодні добрий, тому або ти відаєш мені дівчисько і ми зараз розходимось. А я в свою чергу, віддам тіло твого дорогоцінного дружка, і ти зможеш виконати дану йому обіцянку. Похорониш його біля сім'ї, знаєш коли почув ледве сльозу не пустив - чудовисько знову сміється, а я вся напружилась. Це був близький друг Стаса, і кого ж він вибере.
Та Стас мочить, він що обдумує чи віддати мене їм. Паніка знову находить на мене, серце починає битись мов божевільне. Я не хочу опинитись у компанії того психа. Тому стискаю руку ще сильніше, та здається він нічого не відчуває.
- Ну чого ж ти замовк, перефразую пропозицію. Або ти віддаєш дівчисько, або ж його останки будуть розкидані по цілій області. - він точно божевільний, та мене зараз більше лякає мовчання Стаса. Розумію він його друг, і перспективи у мене не найкращі. Тому відпускаю його руку перша, нащо він її швидко ловить і стискає сильніше. Цей жест, мене трохи заспокоїв.
Як вам розвиток подій ?
