Покоївка для бізнесмена - Ясміна Лав

Емма

Виходячи з машини таксі , вдихаю глибоко наелектризоване повітря і потрапляю у світ багатих та знаменитих.
Спокійними , вивіреними кроками підіймаюся по мармурових сходах, прикрашених маленькими сяючими кулями, середина яких устелена м'якою доріжкою , чорного кольору.

Здається , в цю хвилину навіть ліхтарі навколо сяють яскравіше ...Повітря пахне дорогими парфумами , кожен погляд ловить елітні машини , поряд проходять чоловіки в дорогих костюмах і їх супутниці в елегантних сукнях.
Краса і пишність трохи ошелешує.
Але я намагаюся триматися невимушено .

Як там вчила Ірка - моя найкраща подруга...Загадкова посмішка , високо тримати підборіддя, не метушитися , кроки легкі , спокійні. І погляд ...
Ось з поглядом у мене навряд чи вийде . 
Не вмію я дивитися на всіх наче я королева ...Мої ідеально підведені губи розтягуються в посмішці.

Дивлюся на дворецького попереду , який з усмішкою відкриває двері для гостей і стає трохи ніяково ... Але підбадьорюють захоплені погляди чоловіків . І заздрісні - їхніх супутниць.
До речі , це також заслуга Іри . 
Вона допомогла підібрати бездоганну вечірню сукню , яка ідеально підкреслює мої довгі ноги та тонку талію.

Синій колір тканини чудово гармонує з моїм відтінком очей. А зібрані доверху руді локони дають змогу оцінити гарну шию і плечі .
Ще не уявляю як я весь вечір буду стояти на цих височенних шпильках , але розумію що тільки в них мій образ виглядає завершеним .

- Доброго вечора , міс . Ласкаво просимо .- люб'язно відкриває переді мною двері дворецький.
- Дякую.- усміхаюсь чоловікові під шістдесят, з краваткою - метеликом , і заходжу в величний хол готелю .

Цей готельний комплекс славиться своєю помпезністю, дизайнерськими новинками , вишуканістю ...а також ціною за номер . Та воно того варте .
Навіть якщо ти зупиняєшся тут на одну ніч - ти запам'ятаєш це відчуття на все життя .
Тому що ставляться тут до гостей наче до осіб королівської родини ... 
І знаю я це не з чуток.

Оминаю розкішний хол , в якому збираються і спілкуються деякі гості прийому . Та переходжу в самий центр святкування , в ресторан .

Ще жодного разу не бачила в цьому залі такого скупчення людей , відмічаю про себе .
Пишність залу заворожує .

Кришталеві люстри , ліпнина на стелі . Стіни оформлені в теплих відтінках , які гармонійно прикрашають ковані світильники . На підлозі мармур , на столах кремові скатертини та кришталевий посуд, а також в залі багато зелені , живих квітів , невеличких букетиків на столах і квіткових композицій біля входу...
 

         ***

Музиканти припиняють грати спокійну , легку мелодію і всі збираються в центрі ресторану .
На невеличку сцену підіймається високий , симпатичний чоловік .

Гладко вибритий , з ідеальною зачіскою і в сучасному костюмі . 
Бере в руки мікрофон , повертається до гостей з посмішкою .

- Доброго вечора, шановні гості . Дорогі друзі, колеги та партнери .- спокійний, поставлений голос .
Люб'язна усмішка.
Це ведучий цього заходу .

- Сьогодні вечір присвячений десятиліттю цього прекрасного готельного комплексу, під звучною назвою " Атлант ". І думаю всі погодяться , це ідеальна назва цьому готелю .
Та це не просто будівля , не просто номери , ресторан , в якому ми зараз знаходимося ... А ідеальне місце як для відпочинку , так і для офіційних зустрічей .
А ось і людина , яка подарувала нам це місце і влаштував сьогодні прекрасне свято. 
Генеральний директор готельного комплексу " Атлант ". Його творець і наш спільний друг - Костін Валерій Андрійович.

Зал вибухає оплесками .
На сцену виходить статний чоловік , років п'ятдесяти.
Сиве волосся, вольове підборіддя, гострий ніс і тонкі губи.
Усмішка на його обличчі змушує посміхатися у відповідь.Чоловік виглядає спокійним , впевненим , і відкритим . По його вигляду точно не скажеш що ця людина мільйонер . Якщо тільки ти не знаєш скільки коштує його годинник і взуття .

Відразу за ним , граційними кроками , підіймається молода , симпатична дівчина.
Ідеальна укладка , білосніжна посмішка , сукня з нової колекції, у вухах і на шиї поблискують діаманти , а її погляд відразу дає зрозуміти хто тут головний .
Та всі й так знають цю молоду леді .Діана Валеріївна Костіна, дочка власника " Атланту". 
І єдина спадкоємиця цього багатства .
Розкіш і самовпевненість у цієї дівчини в крові .

Разом з батьком вони вітають всіх присутніх , розповідають про перспективи та плани на майбутнє.І висловлюють вдячність всій команді , а також працівникам , які сьогодні тут присутні .
А потім запрошують зайняти місця за столиками.

       ***

Свято почалося офіційно , серйозно і стримано . Але з кожним випитим бокалом атмосфера ставала веселішою . 
Хоч я і не пила алкоголь , та дивлячись на безтурботних людей ,які розважаються , мені хотілося посміхатися .
І я щиро посміхалася.
Спостерігаючи за немолодою парою , років шістдесяти , які танцювали в центрі зали .

Музиканти грали веселу , грайливу мелодію , а вони рухалися повільно , обійнявшись . І так ніжно дивилися одне одному в очі , що хотілося милуватися їхнім коханням.Навіть мимоволі, починаєш заздрити таким почуттям ...

- Можна вас запросити на танець ?- я почула за спиною чоловічий , оксамитовий голос .
Він наче огортав теплом і ніжністю .

Повернувши голову , побачила симпатичного , високого , світловолосого чоловіка , років тридцяти . Він простягнув мені руку , а на його ідеальному обличчі сяяла посмішка .
Я без роздумів вклала свою долоню в його . І чоловік повів мене вперед .
Музика змінилася на повільну і лагідну , а рука незнайомця уже впевнено лягла на мою талію.І найдивніше було те , що мені не хотілося її прибрати .

Він вів нас легко, спокійно і я віддала своє тіло в його владу . Піддалася його рукам і просто пливла. Здавалося, що навколо нічого немає . Тільки ці зелені очі , пишні губи , щира посмішка і погляд ...погляд в якому я губилася .