Ти будеш моєю - Еммі Берн

Стас 

Стою наче бовдур, і дивлюсь як та що запалила у моєму серці вогонь. Все далі біжить від мене, а зупиняю себе. Ніхто не буде мати наді мною ніякої влади. Хоче поплакати, нехай. Все одно буде те, що я сказав. Дістаю телефон і набираю перевіреному охоронцю.

- Так шеф - швидко підіймає трубку.

- Потрібно простежити за нею, ти ще на місці ? - знаю, що на місці. Без мого дозволу, ніхто нічого не робить. Але перевірити не завадить.

- Так. Буде зроблено. Тільки стежити? - я й сам не знаю. Розум кричить, забрати і силою доставити в дім, але щось всередині просить дати дівчиську час.

- Поки що стеження, головою відповідаєш за її безпеку. - вперше мене так поплавило. Та я не дозволю, щоб із нею щось сталось.

- Зрозумів. Якщо буде якась небезпека повідомлю. - від однієї думки, все тіло наповнюється полум'ям. Та у мене зараз так багато справ, що бігати за попелюшкою немає часу.

- Відбій. - кладу трубку. Тепер до справ.

Потрібно зустрітись із одним давнім знайомим, але чорт як я не хочу цього робити. Але Змій мене винудив , точно вб'ю як побачу.

Заходжу у старий бар, він виглядає жахливо. Завжди дивуюсь, чому не зробить тут ремонт. Всередині ситуація ще гірша, де-не-де у підлозі уже є діри. На стінах пліснява, а за баром сидить і п'є віскі сам власник. Знав, що його тут зустріну, але коли востаннє тут був , ситуація була кращою.

- І мені налий, свого пійла - сідаю біля чоловіка. Від того сильного і владного Бреста не залишилось майже нічого.

Ще пару років назад, ми з ним такі справи крутили і рішали. Це завдяки в більшості йому, я зараз маю такий статус та силу. Але одного дня, всю сім'ю Бреста убили на його очах. Дружину і двох маленьких дітей, звісно ми постились, але той чоловік якого я знав, помер того ж дня. А тут зі мною залишився тільки привид, він відійшов від справ. Бар який колись славився своїми дорогими напоями, та тим що тут зустрічались впливові люди серед криміналу. Став відображенням душі Бреста. Я намагався його витягти, але мертве вже не воскресиш. Тому я просто час від часу навідуюсь, та бажання з кожним разом у мене все менше.

Брест повільно перевів на мене свій незадоволений погляд, і пересунув до мене пляшку з віскі.

- Сам наллєш, не переломишся. Стакани ти знаєш де - голос як завжди тихий, з нотками страшного суму. Мені не подобається бачити його таким. Але як допомогти, як що людині не потрібна допомога.

Встаю, обходжу бар та встаю напроти Бреста. Наливаю собі в склянку віскі, мені справді необхідно трохи розслабитися. Віскі як завжди у нього найкраще, єдине що лишилося без змін.

- Чого приперся ? - погляд все так само у склянці, яку він зараз крутить обома руками.

- Поговорити треба. Мені потрібна інформація, і я знаю що ти можеш її дістати - сам не можу. Той що володіє інформацією, від недавнього часу мій новий ворог. Все так невчасно.

- Як ж ти мене дістав. Ходиш сюди, не даєш мені спокійно вмерти. І взагалі я зайнятий, бачиш п'ю. Тому приходь якось іншим разом - я починаю скаженіти. Мені потрібна ця чортова інформація.

- Якщо дістанеш для мене, я зроблю все що захочеш. - я вже себе ледве стримую. Брест єдиний, що завжди сміло виступав проти мене, ним не покомандуєш. Саме тому у мене поки є повага до нього.

- На жаль моє бажання виконати не можливо. Але дещо ти зможеш зробити, ти знаєш я сирота, сім'ю теж відправили на небеса. А поховати мене нікому, тому це буде на тобі. Хочу лежати поряд із сім'єю. Кажи що тобі вже треба і йди геть - такого бажання я не очікував почути. Так Брест був депресивний алкаш, але про свою смерть ніколи не говорив.

- Можеш не переживати. Мені потрібно дізнатись хто врятував Змія. А також хто за ним стоїть.- знаю, що можу на нього покластись. Брест піднімає на мене свій погляд, очі наче за якоюсь пеленою. Страшне явище, він дійсно наче без душі тут сидить. От тому і не заводжу собі сім'ю, так легше і спокійніше.

- За тиждень приходь, а зараз забирайся. Ти мені мішаєш. - погляд знову переводить на стакан, і продовжує пити.

Виходжу з бару повністю спустошеним, за те що дізнається не переживаю. Тепер потрібно їхати в офіс, розібратися з постачальниками. А то всі знахабніли останнім часом.

Вже у машині по дорозі до офісу, вирішую різні питання. Деколи здається, що поряд самі ідіоти. Ресторан це ж не така складна математика, але все одно потрібно все самому контролювати і вирішувати. Біс попутав купити собі його, думав буду приходити, гарно проводити час. Але такого задоволення у мене немає. Ідіоти дзвонять, тому що риба прийшла тухла. Чому я повинен такі дурниці виконувати. Позвільняю всіх до біса.

До офісу доїжджаю злий як чорт. Та по дорозі мене зупиняє дзвінок.

- Так- гарчу.

- Об'єкт заїхала на території Шрама, та зараз прогулюється селом. Мене не помітила. Що робити? - Чорт. Ну от чому сьогодні всі вирішили мене довести. Коли опиниться у мене вдома, вже стримувати себе не буду. Трахну так що ходити не зможе.

- Спостерігай поки що. І не висовуйся. Ніхто не має тебе помітити. Відбій. - ну що за дівчисько таке. Стримую бажання розбити телефон об сходи і заходжу в будівлю.

Бачу як адміністраторка, щось дуже весело обговорює телефоном. Не стримую себе, дістали всі.

- Весело - гарчу і б'ю рукою по стійці. Дівча від несподіванки пускає телефон з рук, та з повним жахом у очах дивиться на мене.

- Я питання задав - пропалюю очима. Я зараз надто злий, а ось таке халатне відношення до роботи ненавиджу.

- В-в-вибачте, будь ласка. Такого більше не повториться - сльози вже течуть з очей, та мені байдуже.

- Звісно. Звільнена. Щоб через п'ять хвилин тебе тут не було. - від свого стального тону сам трохи в шоку. Дівча тремтячим руками підіймає телефон і починає збирати свої речі. Правильно, адже ніхто не сміє мені перечити.

Підіймаюсь на ліфті на свій поверх, і розумію що зараз всім буде дуже весело.