Правда про секс. Ілентина - Валія Кіян

не задовольняє. Я не запрошую її до себе, я не їду до неї, і я не олігарх, цікавість до мене гасне на очах. Якраз на таких запитаннях спіткнулися стосунки Мовчуна зі мною, Ілентиною. Все логічно, як що далі немає ніякої дії, то просто розмови нікого не цікавлять. Це цікаво тільки для мене, але я маю специфічний інтерес. Складне завдання я ставлю перед собою, як встигнути з Кицею подружитися Ілентині, до того як мене, Арія «пошлють далеко і надовго». Дружити з нею можливо, раз з нею дружать її подруги юності, і вона мені приємна, вона «жива».

З якого боку підступиться? Надії, що в цьому допоможе Мовчун, не має ніякої. Він сам весь засмиканий від її шарпання в різні боки. І можливо фінансово від неї залежний, вона часто на цьому наголошує. Вранці Киця більш агресивна, чим у вечері, після випитого пива, добрішає. Так ще ж і ревнива, як і я, а може ще й дужче. Що може її зацікавити, окрім чоловіка? Користь для Мовчуна? Їй на це наплювати, цілком влаштовує його залежність від неї. А Арій, не така велика козирна карта, щоб вона на нього кинулася. Чим мене могла б зацікавити жінка, щоб я захотіла з нею дружити? Це й буде відповідь, адже ми подібні. Сьогодні вранці ми з Кицею «шматували» один одного, як два коти за самицю. Коти!!! Котики!!! Я власне також котів люблю! Як було вранці? Киця прислала жалібну пісню, одну і другу, де клоун грає веселого, хоч у нього велике горе. Тепер я розумію чому. Пізніше Вода натякнула мені, схоже, в цей день у Киці помер батько, а вона мусила виступати на фестивалі, а може ні, може то був інший день, того Киця дуже сумувала. Тут вони з Мовчуном подібні, кожен кайфує від своєї трагедії. В Мовчуна помер батько на день його народження, не позаздриш, звичайно. Тепер я знаю, чому в Киці цей день був днем смутку, а вранці, ще до чашки кави, «порвала її як Бобік грілку», від імені Арія, ясне діло.

— Щоб тобі не було занадто весело зранку. Але ти не переймайся, смуток як вино, п’янить, стимулює розум і серце, — такий коментар Киця дала до тих сумних пісень.

— Киця, я не насолоджуюся смутком, просто іноді сумую.

— То так як я. Я не мазохістка. В нас є ціла палітра кольорових картин. Є червоний, блакитний, зелений, але є також і чорний. А найгірше як все чорно-біле, але хіба що то є фото.

Такий був філософський підхід здалеку, а я нічого не зрозуміла.

— Киця, ми завжди когось ранимо. Дикий звір.

Написала я їй, повісивши роботу Пікассо «Кішка з пораненою пташкою». Це був натяк. Киця завжди підкреслює, що всередині вона є «диким звіром» і головна її турбота, не поранити когось ненароком.

— Серце плаче, — відповіла мені.

— Сама говорила, що не завжди є м’яка і пухнаста.

У відповідь Киця перейшла на англійську мову.

— Серденько, я не поліглот. Я не знаю англійської мови. Вчора для тебе була репродукція з компліментом, ти її навіть на помітила. Ох ці жінки! Люблять тільки як їх гладять проти шерсті. Тоді хоч помічають.

— Ти є в моїх думках і в моїй голові. А компліменти мене не цікавлять. Від людей нічого не очікую, але завжди зворушує мене гола правда. Навіть, як що вона неприємна. Рахується тільки те, що можемо відчувати. Починаю день. Буде радісний, цікавий, бо життя є цікаве. Думаю, що мені бажаєш добра. Прощай.

Жінки не «залягають» перечекати, як чоловіки, я не змогла втримати себе, видаляю кішку з її сторінки і натомість вивішую пісню Висоцького «Вона була в Парижі». Цього разу Киця сама зіткнулася з перекладачем. Відчула, що хочу щось сказати їй тими словами, спробувала їх перекласти. А ще з мене насміхалася раніше, думала, що це так легко.

— Була в Парижі. Багато часу провела на площі Пігал.

— Знаю, що була. Хіба могло бути по іншому?

— Так, так, так! Більш-менш середньо. Перекладач на плаху. В Парижі провела час з Модельяні.

— Перекладач на плаху! — Погоджуюся я. — Як я з тлумачем мордуюся? А мене ще й товчуть!

— Перша на світі жертва тлумача.

— Не жертва! Він мені багато мовить такого пікантного від твого імені. Не жертва!

— Починаю це бачити.

— День буде гарний сьогодні, не гнівайся. З самого ранку у нас гроза! Після спеки це супер!

— Є добре.

Роль Арія мною була виконана бездоганно. Але мені було не зовсім добре, як зрозуміла в чому справа. Навіщо Киці потрібні були ці викрутаси, замість того, щоб відразу сказати в чому справа? Ох жінки! Не даремно на сайті знайомства один чоловік написав: «Шукаю жінку без викрутасів». Але де ж таку знайдеш? Гірше всього те, що я роблю так само, як вона. Маю тепер приклад, як не потрібно робити.

Реальність. Недалеке минуле.

Сонце. Літо. Розпечений асфальт. Ілентина і Арій йдуть не Співоче поле.

— Завтра тут буде так само жарко, як сьогодні?

— Ще жаркіше. Потрібно щоб була тінь.

— Я не переношу сонця, в мене тепер на сонце алергія. — Арій вибирає тіньову сторону вулиці, йдуть, дивляться приготування до фестивалю, вже розміщені сцени, пронумеровані місця.

— Арій, що можна подарувати чоловікові на день народження, щось таке, що можна було б послати електронною поштою?

— Вірші і фото своєї «потки».

— Фото чого?

— Ілентина, ти ж про поляка говориш? На польській це означає жіночий орган, для чоловіків самий цікавий.

— Про поляка, тільки він то «мушлею» називав, не «поткою». В мене немає такого фото. Арій, Мовчун, той поляк, любить щоб жінки були там голені, а ти?

— Я у всьому люблю натуральність, особливо не люблю дезодоранти. Не знаю, що можеш йому подарувати, віршів ти не пишеш. Може просто гарне побажання?