Правда про секс. Ілентина - Валія Кіян

І тоді я ображаюся на Кицю. Якщо жінка закохана в Мовчуна, то тільки примітивна? Довго не пишу до Киці, а потім роблю крок на зустріч.

— Добре, Киця, будемо говорити про музику. Але в музиці я абсолютний дурень, тому давай краще про погоду. А погода сьогодні дуже гаряча, тридцять градусів в тіні. — Написала, що називається, поговорили про мистецтво. Або в мене такий перекладач, або Киця гумору не зрозуміла.

— Не гніваюся. Я є шалена, як що хтось мене нервує. Те що ти написав до мене, значить, що ти є добрим чоловіком. Врешті, нічого не сталося. З невеликою компанією я була на велосипедній прогулянці, але було так жарко, що пила пиво і лежала на траві. По вчорашньому вечорі залишилися тільки спогади. Так то є з музикою, є легка як туман, чуєш її, а потім десь зникає. Чи дивився ти праці японського графіка Хокусая. А може ти напишеш мені, що робиш, як виглядає твій день, коли любиш працювати. В мене життя завмирає від листопада до березня. Літо для мене, найпрекрасніший час.

Все дуже прекрасно, Киця неповторна, тільки я не її домашній кіт. Не пам’ятаю, що їй написала, щось на зразок: «В мене все як завжди. В суботу і неділю зустрічаюся зі своїми подругами Таленкою і Ілентиною». Бо Арій таки зустрічається з нами. «П’ємо пиво, розмовляємо. Може бути ще хтось, може не бути. Ці дні, то дні спілкування. Ти все робиш одна, таке враження, що довкола тебе немає людей. Я люблю своїх друзів і люблю про них говорити.»

Після того ми знову надовго замовкаємо. Що ж на ній світ клином не зійшовся. Вона інакша, чим я думала, якраз таких безпосередніх чоловіки люблять. Зі мною Ілентиною, Мовчун вже не спілкується майже зовсім. Зі мною, Іваном, як що щось вішаю йому на сторінку, то хвалить, і більше ні слова. Сам не робить ніяких дій. Тому я роблю паузу «відсиджуюся в кущах» і відновлюю контакти зразу з п’ятьма поляками, три жінки і два чоловіки. Я починаю вести діалоги з самою спокійною жінкою в їхній компанії, Водою. Шукаю з ким вона розмовляє, включаюся в діалоги. Того разу гарно розговорилися. Не важливо під якою пісенькою розпочалася розмова, в ній йшлося про те, що зараз дуже жарко.

— Сьогодні буде супер жарко! — Такий прогноз написав Мовчун. Вода почала з ним спілкуватися.

— Вже нарікаєш на спеку? В мене завжди є легкий вітерець, тому, що тут справжні гори.

Деякий час вони порівнюють скільки градусів на градуснику в кожного. Тоді я ставлю їм невинне запитання.

— Що одягти про температурі +31°, щоб виглядати одягненим і було не жарко?

Вода відгукнулася першою.

— Іван! Найліпше нічого не одягати. Налий теплої води до ванної, полежи і подумай про… Тут ти маєш вибір. Думай так, щоб тебе остудило.

— Вода, можу про таке тільки мріяти. Маю завтра захід при такій жарі, з питтям горілки і коньяку.

Захід насправді був запланований, і спека була насправді.

— Я тобі співчуваю, Іване, можеш розраховувати тільки на дощ, який охолодить атмосферу. В мене якраз падає, зараз і надходить буря.

— Було б дуже добре, грозова хмара, але по прогнозу її не має. — Грозова хмара, це був мій натяк до Мовчуна.

— Не вір прогнозам!

Радить Вода, я сприймаю її слова, як слова «Оракула». «Грозова хмара» це був ніби пароль між Мовчуном і Ілентиною. Я знову палюся. Коли в розмову включається Мовчун, я не здивована, він жартує з мене, а може вірить, що тут Іван.

— Іван, солом’яний капелюх від сонця і вистачить.

— Мовчун, думаєш, що професура в такому вигляді сприйме мене нормально? Тільки капелюх і все?

Що мене найбільше вразило, що після згадки мною професорів, мені присилає приватне повідомлення Киця. В якому докладно описує, як її запрошували грати на зустрічі з відомим актором, який зараз гастролює в Лодзі. Як вона потім грала у вузькому колі з ним на вечірці, і багато ще в такому ж дусі. Ніби нічого не сталося, ніби вона ніколи не гнівалася на мене. А ми в цей час з Мовчуном і Водою продовжуємо публічний діалог про спеку, дискутуємо на сторінці Води.

— Іван, як що маєш цікавого капелюха, то цього вистачить, — пише мені Вода.

— Може ще листочок фіговий і буде добре, — додає Мовчун.

— Листочок, і звичайно капелюх, — уточнює Вода.

— Мовчун, як на твоєму фото? Там є листочок, але немає капелюха. — Це я про те фото, де він оголений на залізничній колії.

— Я мав берет моряка, але з мене злетів. І я маю його до сьогодні.

З такої сумної теми нас висмикує Сабріна.

— З коментарів виникає, що найбільше нарікає на жару, увага! Той хто носить прізвище Жаров.

— Так я Жаров і жарюся жорстоко.

Тоді до публічного діалогу приєднується й Киця. Всім повідомляє, що для Мовчуна має коронні стрінги. Я цікавлюся які стрінги. Тільки Киця не відповідає, переключає увагу з Мовчуна на мене і радить не змішувати горілку з коньяком. Обіцяю пильнувати. Що цікаво, вона старається вирвати мою (та мабуть і не тільки мою) увагу на себе. Як що ж, я ні з ким не спілкуюся, то і їй не потрібно, тоді Киця мене не зачіпає.

Я підкреслено веду себе як чоловік, іду «по бабам». На грані вульгарності роблю компліменти. Люблю всіх жінок поголовно, і мене порівнюють з Казановою. Стараюся тримати марку, всім подобаюся і отримую від Мовчуна на свою сторінку пісеньку, як презент. Хвалю. Наступною пісенькою він натякає, що жебракує. Для мене це не новина, я чекала цього, підозрювала від початку. Жебракує, то й що?