Правда про секс. Ілентина - Валія Кіян

— Нашого човна не змило?

Розслаблено ліниво повернувся, заперечливо хитнув головою.

— Та ж прив’язував!

Вдихали запахи моря, дивилися на чистий берег, вимитий дощем.

— Красиво!

Реальність.

Юзліс закурює сигарету і відкриває двері на балкон.

— Не холодно?

— Нормально, я тепло одягнена. — Відповідає Ілентина. Чекає поки трохи вистигне кава, тримаючи її в руках.

— Я подумав, що тобі розповісти. Була така цікава пригода в молодості.

— Можна й не цікаву, звичайну.

— Звичайну не цікаво згадувати.

Юзліс гасить недопалок, бере свою каву, сідає навпроти і починає розповідь:

— «В тамбурі поїзда.

Я їхав з міста Х. квитків уже не було, взяв що міг, у загальний вагон. Поїзд транзитний, на пероні в нього всі тиснуться, бачу, що не сяду. Стою збоку, речей в мене не багато, так щось невеличке і етюдник, а на мене весь час з вікна купейного вагону молода дівчина дивиться. Коли вагон смикнувся, вона підбігла до дверей, висунулася і крикнула до мене.

— Я тут! Ти що мене не бачиш? Давай скоріш сюди!

Я зайшов у вагон. Провідниця зразу до мене.

— Де квиток? — Питає. Показую. — Це не ваш вагон, але поїзд уже їде, на першій же зупинці перейдете в свій, а до того часу можете постояти в тамбурі.

Провідниця пішла, а ми залишилися в тамбурі. Познайомилися, її ім’я Олена. Вона не пішла в купе, залишилася зі мною. Ми простояли всю ніч. Може я їй сподобався, не-знаю. Вона віддалась мені там в тамбурі на відкидному маленькому стільчику, на ньому мостилися як могли. Навіщо їй то було, не-знаю. Але це ще не все, її зустрічали в містечку на вокзалі, попросила мене допомогти винести речі на перон. Там зустрічав її наречений і його батьки, вона приїхала виходити заміж, наступного дня в них мало бути весілля. Зробила собі такий «дівочник» перед одруженням.»

Реальність.

Мене не заспокоїли слова Киці, що в неї все є і вона нічого не шукає. Схоже, що то в неї був потік слів після випитого пива. Між Кицею і Мовчуном за кадром щось явно відбувалося. В нього пішла тема пісень типу, як я міг таку любить, більше не примушую, але я завжди пам’ятатиму, життя втратило сенс, і тому подібне. Або він переживає, що в Киці новий кавалер, або втратив надію ліквідувати побічні, трагічні, післяопераційні наслідки.

— Схоже, Мовчун дуже переживає. Ти розповіла йому про Ровериста? — Запитую я, Арій, в Киці.

— А що про Ровериста? Ми всі знайомі. Мовчун дістав від мене телевізор, а Роверист його йому заніс, чого має переживати?

Або нічого не розуміє Киця, або «шлангом» прикидається. Довбуся з перекладачем, пробую запитати детальніше по іншому.

— Коли від чоловіка жінка йде до іншого, це завжди боляче б’є по себелюбності. Розлучатися завжди боляче. Ти робиш правильно, своє життя не потрібно приносити в жертву нікому. Життя повинно приносити тобі радість. Але я розумію стан Мовчуна і хотів би його підтримати, тільки не знаю як. Можливо ти підкажеш, на що він може відволіктися, що Мовчун любить?

— Мовчун не в розпачі з приводу нашого розставання. Ми й надалі є близькими людьми. Думаю Мовчун має багато поклонниць, і поки що йому цього вистачає. Чує себе добре. Дуже добре. Але як хтось був зі мною, то йому важко потім бути з кимсь іншим. Тому не кокетую з непотрібними особами, щоб їм потім не було боляче. Я знаю, що ти думаєш все навпаки, але ти помиляєшся. Як краще ти мене пізнаєш, зрозумієш мої наміри.

Нічого я незрозуміла. Що між ними точиться зараз, Киця так і не відповіла. Тут вони з Мовчуном однакові, просто не бачать ці запитання і все, хоч як я не стараюся запитувати. Я роблю Киці кілька компліментів в дусі Арія і знову запитую.

— Як довго Мовчун був твоїм чоловіком? Як він міг з тобою такою активною справляться? Він таким активним не виглядає.

— Ти не повинен то питати. Скажу тільки, що як був зі мною, був іншою людиною. Але то в минулому. На те було дуже багато причин. У всякому разі в той рік втратила раптово батьків, Мовчуна і мого любимого 18 літнього кота. Я зуміла змобілізуватися, хоч тоді не було мені добре. В четвер поховала мого любимого батька, а в суботу грала на фестивалі, дуже важливий міжнародний виступ. Як маєш почуття і уяву, а я впевнена, що маєш, то зрозумієш.

Я звичайно, все розумію. Співчуваю. Розпитую про батька, про кота і про Мовчуна.

— Як Мовчун міг залишити тебе в такому тяжкому для тебе становищі? Він не виглядає таким жорстоким.

— Він сам знаходився в дуже важкій ситуації. В нього виявили рак. Не питай вже про ту справу. Розповіла тобі багато. Попроси в Мовчуна, він тоді був зняв фільмик про мого кота. Така мила епітафія. Не знаю, чому мене це так зворушило.

— Вибач за таке питання. Після тієї операції, ви з Мовчуном тільки друзі? Це дуже трагічно. Тепер я більше розумію і тебе і його. Дякую. Ти є розумна, добра і дуже гарна. Роверист повинен бути щасливий.

Річ у тому, що я знаю про ту операцію і її наслідки, Мовчун мені писав про них, але Киці про це не говорю, адже він писав тоді Ілентині, Арій про це нічого не знає. В мене йдуть безкінечні розмови з Арієм, все, що говорять йому жінки, все, що говорить він жінкам, обговорюється.

Віртуальність.

По траві берегом біжать однороги їх багато. З під копит летить курява, один за одним синхронно перестрибують перешкоди на своєму шляху. Біжать не цілеспрямовано, а граються, в них сила грає, бігають в своє задоволення. То забігають в море, то мчаться на пагорб, перестрибують камені