Правда про секс. Ілентина - Валія Кіян

Побачивши, що хотіли, Арій і Ілентина попрощалися біля метро до наступного дня. Той день був повний пригод, спеки, дощу і музики, пролетів в одну мить. Потім знову був день, наступний. Зустрілися всі троє: Таленка, Ілентина, Арій. Говорити було важко, звідусіль лунала музика.

— Привітала того поляка з днем народження?

— Мовчуна? Так привітала. Добре, що не послухала тебе, Арій, і не зробила таке фото. Було б дуже не до речі, це щось жахливе.

— Що сталося цього разу, знову якась катастрофа? — Таленка на мокрих після дощу пагорбах, шукала сухе місце.

— Це був не радісний день для Мовчуна. Колись в його день народження помер батько і тепер цього дня він поминає батька. Це дуже сумно.

— О Боже! Ілентина, що тебе цікавить в таких віртуальних сексуальних стосунках? Залиш його! — Таленка вже не перший раз так радить. Ілентина не могла залишити Мовчуна, не знала чому. В голові було вечірнє листування з ним. Як він писав її?

— Пести мене, це те, що мені зараз потрібно.

Він був один дома, сестра привітала і пішла, син відпочивав з друзями. Він сидів при комп’ютері, жалівся Ілентині і вона пестила його в своїх думках, бо кохала.

Реальність.

— Розважаєш дівчаток? — Постукався в скайпі до мене Петер.

— Ніяк не розумію Кицю, вона несамовита. Я вже готова зробити все, що вона захоче, тільки не знаю що.

— Мабуть їй уже дуже хочеться. Дай мені її контакти. Ти все рівно не зможеш задовольнити дівчинку. До мене вона могла б приїхати, я з радістю, зробив би все, що міг.

— Зараз Киця мене до себе запрошує.

— Я міг би з’їздить.

В душі в мене виник протест і образа за Кицю. Не шукає Киця, хто б ще скористався її становищем і «трахнув», вона шукає рідну душу. Не думаю, що в Польщі чоловіки гуманніші, там мабуть також досить тих, хто хоче секс без зобов’язань. За таким Киці не варто далеко їхати, це, «як за море срати». Петеру контакти не дала, хай обходиться місцевими жінками, наскільки я пам’ятаю, в Одесі жінок достатня кількість. Не хочу ображати Кицю, вона мені подобається, навіть тоді, коли я на неї серджуся.

Реальність.

Потрібно подружитися з Кицею. Як? Любить котів. М’які пухнасті котики, можливо вони допоможуть мені стати її подругою?

Пікассо, завіса до балету «Голубий експрес». На сторінці Води.

— Як думаєш, від чого вони так біжать і куди? — Запитую я, для неї Іван, щоб розпочати розмову.

— Я думаю, це ти мені розповіси, куди вони біжать, і власне, чому так мчаться?

— Люблять бігати.

— Трохи незручно бігти так вдвох. — Вода дуже практична.

— Так, незручно. Але вони справляються.

В спокійної, поміркованої Води, я вирішую запитати про Кицю.

— Чому Киця зранку була така сумна? Що за день для неї 33 червня?

— Думаю, може то річниця смерті когось рідного їй. Але я не певна. Я не знаю, можливо у вечері довідаюся.

— Добре. Завжди я щось не те зроблю. Дійсно, що часом краще промовчати. Киця має дивний характер. Мовчун заслуговує на медаль «За відвагу», що може спілкуватися з нею.

— Чому дивний? Знаю Кицю уже добрих пару років. Вона завжди така сама і я люблю її за цю незмінність.

— Розумію. То мені так везе, завжди наступаю на граблі. Схоже в цей день вона поховала когось рідного, натякала мені, а я замість допомогти, ще їй смутку добавив.

— Киця то мабуть зрозуміє. ЇЇ рідний мав ім’я, яке сьогодні власне випадає в календарі іменини. Має право мати такий день, денем смутку. Думаю, що ти розумієш моє пояснення.

Звичайно я зрозуміла. Але для чого підкреслено сумувати, щоб усі бачили як вона страждає, вивішувати своє фото зі сльозами на очах, не зрозуміла. Артистка, їй потрібні глядачі?

Віртуальність. Минуле.

Берегом моря вони їхали на спині молодої кобилки-єдинорога. Трохи слизько на шовковому покривалі. ВІН не хотів їхати верхи без сідла, ВОНА умовила. Тепер сидить голою попою на слизькому шовку, боїться, що не втримається і хлюпнеться в мокрий пісок або на траву. ВІН тримає її своєю рукою. При русі та рука переміщається то вище, то нижче. Чи ВІН боїться міцно притиснути її до себе? Але ВОНА відчуває дотик його шкіри, дотик його «пташечка», спочатку ніжний і м’який, але з кожним кроком все більш пружний і наполегливий. Зараз біла одноріг допомагає їм, як жонглер, вона утримує їх на собі, не дає з’їхати по своїй спині. Що робить його рука? Його рука уже зовсім не тримає її, вона опустилася нижче, зовсім низько і робить щось зовсім інше. Може ВІН в такий спосіб вирішив зволожити свої пальці? Копита забили по воді, їх накрило краплями. ВОНА не може так більше, набирається сміливості, і на ходу повертається до нього обличчям. Не відомо, чи так ліпше, їхати задом— наперед? Біла одноріг фиркає і зупиняється.

По інерції їде попою по спині однорога і відчуває, що їде не тільки ВОНА. Що той його, який так довго тикався їй в спину, зараз втикається в неї, в те саме вологе місце, де щойно гуляли його пальці.

Одноріг гарцює, міняє крок, ритм, збиває копитами хвилі, мчиться берегом моря.

Реальність.

— Ти з ним ще сексом не займалася, а уже знаєш, що це сексуальний маніяк?

Ріа фарбує губи. Фарбує густо, смачно, з задоволенням.

— Він хоче сексу.

— Тоді ясно! Кожен, хто хоче сексу, є сексуальний маніяк!

— Він одружений, і шукає коханку.

— Тоді він, звичайно, маніяк.

Ріа завершує свій макіяж.