Найкращі часи - Галина Сергіївна Ткачук

Якби вона могла їх збудити, вона б сказала:

— Вставай! Підведися! Ти був не потрібен там, де ти був. А тепер ти будеш потрібен у мене. Ти будеш моєю людиною. Тобі більше не потрібно лежати долі й валятися. Нарешті ти дозрів до вирішення своєї долі. Ти, як найкраща ягідка — кавун, лежав-лежав — і дозрів. Воістину щасливий ти, бо я тебе знайшла.

Тепер ти не лише розв'язав проблему вільного часу! (Нагадаю: більше не треба буде валятися.) Ти також можеш на мене перекласти свої совість і надію. Я знаю, що тобі слід робити. Я бачу все твоє майбутнє — аж до щасливої точки відправлення.

Тієї ночі я до самого ранку плакала з розпачу. Бо не здогадалася про це першою! Скільки людей! Скільки ж мені доля під носа підсовувала безкоштовних людей!

І не я тепер їхня Панна Квітів, Панна Панн, Панна Самої Ідеї Панни.

Жив собі звір, усе життя якого рухалося,

мов секундна стрілка,

ніс показував уперед,

серце калатало,

а маківка була націлена в небо.

Він мав нюх,

помічав рух,

інколи — відчував жах,

а звався Теренцій Птах.

І ще був звір,

чия морда завжди ставала особливо дорога

всякому, хто її бачив.

Його прізвище було Драмала,

звали — Кицюн.

Уперше Теренцій Птах побачив Кицюна Драмалу,

коли той сидів на подовжному шпагаті.

Удруге — коли він стояв у позі ластівки,

утретє — коли Кицюн файчив невелику люльку.

Коли вони зустрілися вчетверте,

Кицюн виконав кілька мудр

(це були древні рухи із найкращого танцю)

і сказав Теренцієві:

— Я бачу — твоя маківка обрала точний напрям.

У відповідь Теренцій підняв руки догори,

зціпив їх замочком і порухав головою з боку в бік,

що завжди виходило у нього винятково гарно.

Закричав півень, і почало смеркатися.

Кицюн Драмала і Теренцій Птах потисли один одному долоні й розійшлися.

Теренцій Птах ішов додому повз невелике селище і ворушив пір'їнами у своєму хвості.

У кожному подвір'ї в цілковитій темряві хтось файчив люльку або палив ароматичну паличку.

Вночі Кицюн Драмала ліг ницьма на своєму подвір'ї й широко розвів руки.

У цей час Теренцій так само лежав на своєму подвір'ї, але горілиць.

Кілька тисяч зірок світило, і кілька вогників рухалось.

Кицюн усе видовжував свої руки,

і ось уже ліва полізла на город, а через город — у ріку,

а права — перелізла через браму і потяглася дорогою.

А Теренцій за кілька хвилин відчув, ніби якась довготіла гадюка перелізла через його черево і поповзла далі, усе видовжуючись. Але ж Теренцій Птах лежав на своєму подвір'ї, сягаючи поглядом аж до темного неба. Тож він вирішив не відводити погляду від кількох тисяч зірок і кількох вогників.

Згодом ліва рука Кицюна швидко долізла до лісу

і поповзла по соснових голках.

Права ж потрапила у поле і полізла між стеблами пшениці, часом натикаючись на польових мишей, які бігли до води.

Згодом права рука Драмали здорово покололася об стерню,

тому він одразу відчув,

коли вона нарешті досягла моря.

Солона вода щипала подряпини.

У нічному морі рука Драмали майже змерзла,

але траплялися теплі течії.

Ліва рука тим часом минула кілька міст і кілька десятків сіл.

Вона тяглася крізь відчинені вікна будинків, через тіла, які міцно спали.

За кілька годин обидві руки Кицюна зустрілися,

тож він міцно стис усе, що опинилося в його обіймах.

Але Теренцій злякався, що ця гадюка,

яка тяглася йому через черево,

може зараз його задушити.

Тож він припік її вогником ароматичної палички,

яку палив у цей час.

Тоді Кицюн відкликав обидві свої руки,

і вони стали звичайного розміру.

Кицюн Драмала заснув із думкою про увесь світ і про вогник ароматичної палички.

Теренцій Птах засинав і думав про окремі зірки та про гадюку.

Лише одна людина помітила тієї ночі руку Драмали,

яка тяглася від обрію до обрію.

І ця людина швидко зробила на руці мале татуювання — чорну троянду.

«Я ніяк не зітру її», — подумав Кицюн, коли прокинувся наступного ранку.

Проплив.

А тепер проплив другий.

Промені — по два.

Це світло автомобільних фар сочиться у проміжок між шторою та карнизом.

Найгарніші промені.

Лежу під стіною, стеля — екран для променів.

До того приходила мама. Умовляла заснути.