Поразка демократії - Франк Карстен
Насправді, чи не може бути причиною наших проблем той факт, що ми вирішуємо всі економічні і соціальні питання демократичним шляхом? Бюрократія, втручання уряду у приватне життя громадян, паразитизм, злочинність, безробіття, корупція, інфляція, низькі стандарти освіти спричинені не браком демократії, а радше її надлишком? Вони є такими ж супутниками демократії, як порожні крамниці і автомобілі марки Трабант були супутниками комунізму в НДР.
Це те, що ми хочемо показати Вам в цій книзі.
Ця книга розділена на три частини. В першій частині ми обговорюємо віру в божество парламентської Демократії. Як будь-яка інша релігія демократія має певні догми, які кожен приймає як такі, що не підлягають сумніву. Ми представляємо ці догми у формі 13 міфів про демократію.
У другій частині ми змальовуємо практичні наслідки демократичної системи. Ми хочемо продемонструвати, чому демократія безповоротно веде до застою і що саме робить її неефективною і несправедливою.
У третій частині ми представляємо альтернативу демократії – політичну систему, що ґрунтується на самопізнанні індивіда, якій характерна децентралізація, місцеве самоврядування і різноманіття.
Незважаючи на нашу критику сучасної національно-демократичної системи, ми з оптимізмом дивимось в майбутнє. Одна з підстав, чому деякі люди песимістично налаштовані – це те, що вони відчувають ніби система веде в нікуди, але вони не можуть уявити достойну альтернативу. Вони знають, що уряд у великій мірі контролює їх життя, але вони не можуть контролювати уряд. Єдині альтернативи, які вони собі можуть уявити – це різноманітні форми диктатури, такі як "китайська модель", або інші форми націоналізму чи фундаменталізму.
В цьому вони помиляються. "Демократія" не означає "свобода". Це лише форма диктатури – диктатура більшості і Держави. Демократія також не є синонімом до слів "справедливість", "рівність", "солідарність" або "мир".
Демократія – це система, яка була запроваджена 150 років тому в більшості західноєвропейських держав через різноманітні обставини. Наприклад, це було бажання втілити в життя соціалістичні ідеї в ліберальному суспільстві. Незважаючи на те, якими мотивами керувались тоді, немає жодних підстав для утримання національної парламентської демократії. Ця система більше не діє. Прийшов час для нового політичного ідеалу, в якому продуктивність і солідарність не організовані на основі демократичної диктатури, але є результатом добровільних стосунків між людьми. Ми сподіваємось переконати наших читачів в тому, що можливість втілити в життя цей ідеал набагато більша, ніж багато хто може собі уявити, і вона варта зусиль, що будуть витрачені на її досягнення.
I. Міфи демократіїМіф 1. Кожен голос має значення
Ми часто чуємо це під час виборів. Твердження, що твій голос дійсно має значення. Насправді – це один голос зі ста мільйонів (якщо ми говоримо про вибори в США). Але, якщо у вас один голос проти 100 мільйонів, або 0,000001% від всіх голосів, це фактично дорівнює нулю. Ймовірність того, що ваш голос дійсно вплине на результат виборів астрономічно маленька.
Насправді, все ще гірше. Ви віддаєте свій голос не за певне рішення чи політику, а за кандидата або політичну партію, яка буде приймати рішення від вашого імені. В той же час ви не маєте можливості вплинути на те, які рішення буде приймати ця особа або партія! Ви не можете їх контролювати. Чотири роки вони будуть вирішувати те, що хочуть вони, і ви тут ніяк не можете зарадити. Ви можете писати їм листи, ставати перед ними на коліна або ж клясти їх – все вирішують вони.
Щороку уряд приймає тисячі рішень. Ваш один голос, який ви віддали комусь, хто тепер може робити що завгодно без попереднього погодження з Вами, не має жодного впливу на ці рішення.
Голос, який ви віддаєте, іноді навіть не є справжнім вибором. Він є ознакою певних уподобань. Дуже рідко можна знайти особу або політичну партію, з якою б ви погодились з усіх аспектів. Наприклад, ви не хочете, щоб гроші з державного бюджету витрачались на гуманітарну допомогу, або на війну в Афганістані. Ви можете проголосувати за партію, яка проти цього. Але можливо, ця партія також планує підняти пенсійний вік, з чим ви не погоджуєтесь.
Навіть більше, після того як партія чи особа, за яку ви проголосували, отримала перемогу на виборах, вона дуже часто порушує передвиборчі обіцянки. Що ви можете зробити в такому випадку? Ви повинні були б мати право подати на них в суд за брехню, але ви не можете. В найкращому випадку ви можете голосувати за іншу партію на наступних виборах. Але результат буде незмінний.
Голосування це ілюзія впливу в обмін на свободу. Коли Том чи Джейн підходять до скриньок з виборчими бюлетенями, вони думають, що впливають на напрямок розвитку їх держави. Це правда, але в дуже маленькому масштабі. В цей самий час 99,9999% приймають рішення протилежне до того, що прийняли Том і Джейн. Таким чином вони не отримують "вплив" на життя інших, а втрачають набагато більший контроль над власним життям. Вони мали б набагато більше впливу, якби вони могли приймати рішення за себе самостійно. Наприклад, якби вони могли вирішити самі за себе, на що вони будуть витрачати власні гроші без необхідності спочатку віддати половину власних прибутків у вигляді численних податків державі.
Ось ще один приклад. В нашій демократичній системі люди майже не мають прямого контролю над системою освіти. Якщо вони хочуть змінити освітню програму і хочуть мати більше впливу, ніж просто через скриньку для голосування, вони повинні заснувати лобістську групу або приєднатись до такої групи, або писати численні звернення до політиків, або організовувати протести перед будівлею уряду. На даний час існують об’єднання батьків, які намагаються змінити освітню політику таким чином. Це забирає багато часу і зусиль, і є майже безрезультатним. Було б набагато простіше, якби держава не втручалась в галузь освіти, а студенти, вчителі і батьки могли самі разом чи самостійно обирати як і чому їм вчитись.
Звичайно, правлячий клас постійно заохочує людей голосувати наголошуючи на тому, що шляхом голосування,
