Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Щоб не було гріха і жінка не любила, Звідки б любов була і чоловіча сила? 26.7.2008 р. АБИ ФАЙНО ЦІЛУВАЛИ Кажуть всі, що я, як фея – Брехунці. Як проснусь, не знаю де я, Де штанці. Знаю, що всі хлопці брешуть, Язичок об мене чешуть, А мені-то вшистко-єдно, Хоч і брешуть, а приємно. – І хай брешуть! – каже Настя, – Все ж мені дарують щастя, Хай би все життя брехали, Аби файно цілували. 23.10.1984 р. БОРОЗЕНКА Жінки – то ніби квіти в полі, З яких Джмелі беруть нектар, Вони, немов в степу тополі, Всім пропонують свій товар. Краса її то – борозенка, Яка заманює в свій слід, І варто вам в той слід попасти, Як ви забудете й про світ. 17.12.1983 р. ПІД БЕРІЗКОЮ Як сиділи ми з тобою під берізкою, Вітер бив обох весь вечір, ніби різкою. Жовте листя нам під ноги осінь сипала, Та осика, як дитина, в лісі хникала. Тихо хникала вона, листям сипала, А під річкою на лузі вівця дибала І не знала, бідна вівця, і не відала, Що, як тільки підросте та, буде з’їдена. Так і ми у цьому світі доти дибаєм, Поки й нас, неначе вівцю, хтось не здибає. 11.9.1989 р. В ЦЕХУ Якось цехом йшла майстриня, Напівгола в неї спина, Став стою біля верстата І любуюсь її станом. Ну а старший криє матом: – Прийдеш ти ось по зарплату! Я ж довожу турку тому: – На свою кричи йди Тому… Щоб на цю не глянуть Мурку, То потрібно буть придурком. 2.10.1989 р. ЛЮБОВ УХОДИТЬ Я відчуваю, що любов Кудись уходить помаленьку, Немов малесеньке дитя, Яке повзе на четвереньках. Куди повзе? Саме не знає, Але повзе і поглядає. Я відчуваю, час пройшов, Весна в дібровах відшуміла, А я ще й досі не знайшов Оту, що мною б володіла. 6.12.1989 р. НАЙБІЛЬША НАСОЛОДА От би це не на роботу – Вмить до тебе я б прибіг, Щоб де клени і дубочки – Між твоїх забратись ніг. І на тому оксамиті, Де гуляє нетерпець, Пити вічну насолоду З чарівних твоїх кілець. А як Місяць з неба зорі Зажене відпочивать, Щастя те всю ніч ловити І до ранку цілувать. 11.10.1989 р. КАЖУТЬ ВСІ Кажуть всі: вона – повія!.. Ну і що? Кажуть, з неї вітер віє... Ну і що? На здоров’я, хай гуляє, Хай охочих розважає! Я також у тому вітрі: Не женюсь, то хоч провітрюсь! 10.10.1983 р. А РОКИ ЙДУТЬ День кінчається над нами, За плечима дише ніч, Мчиться чорними полями Десь за мною чорна січ. Скроні вже занесло снігом, А душа кричить: вай-вай, Зачекай ти, чорна сучко, А мені цицькасту дай! Дай дихну красою тею, Що пішла у чобітках, Дай хоча б на нічку фею, Що ховає в блузці кайф. Хлопці з вікон поглядають, Як розгулює весна. Де ж ви, коні мої, коні, Де ж ти, молодість моя!? 27.11.1989 р. КОЛИ ТЕБЕ ПОБАЧИВ Коли тебе побачив – ахнув, Аж грім у небі загримів, Ну хто б тебе таку не трахнув, Навіть якби і не хотів? Місяць