Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

чергу теж свою. 19.9.1989 р. ОКСАМИТОВЕ ЩАСТЯ В душі прорив. Неначе душу Хтось в цю хвилину оновив, І вогники, які погасли, Хтось по-новому запалив. І новий вітер в новім тілі Ще більше вогнище роздув, Як я добравсь до білих лілій І теплий подих з них війнув. О, як би в вогнищі отому, Тих оксамитових щедрот, Хотів би збити я оскому, Та не розходиться народ. 1.11.1989 р. РАДІЙ І ПОСМІХАЙСЯ Дурень, хто від себе утікає, Вічно спотикаючись в житті, Хто себе ідейно обкрадає, Вірячи про вічність в Майбутті. Птаха пізнають всі по польоту, А моря і ріки – по воді, А коли ти, люба, посивієш, Хто ж на тебе гляне вже тоді? Потім скроні вам покриє старість Й заголосить небо голубе, А з лиця десь зникне гонор, радість, Що збивали з розуму тебе. І куди подінеться зухвалість, Що крутила, ніби пес, хвостом… І тоді згадаєш ти про жалість, Яка буде бити батогом. Чи вважаєш, що дівоча врода То – пиріг із маком і медком? І що всі роти пороззявляють, Як крутнеш ти гарненьким задком? Вже тоді ніхто не потривожить, А як гляне, ніби на відро, І ніхто у гості не запросить, Ну хіба відлякувать, як ПРО. А тому радій і посміхайся Й не дивись на хлопців «звисока», І одному ти хоч раз віддайся, Поки ще чарівна і струнка. Й ти відчуєш ураган емоцій Й ніби побуваєш у раю, Як візьмуть в полон тебе ті очі, Що шукали щілинку твою. То ж спіши, кохайся і не кайся, Бо як схопить старість за виски, То тоді, хоч як не посміхайся, Вже ніхто не гляне на цяцьки. 15.10.1972 р. ДУХ І ОБУХ Коли живе в людині дух, Вона тоді, немов обух. 25.9.2007 р. НАЙКРАЩИЙ ПОДАРУНОК Подарую тобі поцілунки, як квіти, І кохання своє, ніби з маків букет, У якому ховаю свої самоцвіти І для тебе в житті свій найкращий сонет. Я віддам тобі все! Всі найкращі бажання, Ті, що небо людині для щастя дає, Я віддам тобі все своє ніжне кохання, Хай воно ніжним цвітом у тобі проросте. 2.10.1989 р. ТАКИЙ ВДАВСЯ – Ну ж і грудоньки у тебе, Ну й стегенця! Достають, варт тільки глянуть, Аж до серця. Цілий день у тій красі Я б купався. І у кого я такий, Люди, вдався? Всі, всі зрять на Матір Божу Та на небо, Ну а я очей не зводжу Тільки з тебе. 3.7.1991 р. БОГ УСІМ ДОПОМАГАЄ Як тобі без мужа, мем, відпочивалось І невже ніколи так і не гикалось, Чи свого новенького ти не заморила, Як скарбницю радощів перед ним відкрила? Бо дивлюсь на інших, ті хоч і гуляють Та, проте, про мужа і про діток дбають, Боже! Скільки ж треба було мужу мать терпіння, Щоб терпіть те бл....тво і чекать прозріння! Може ще для повного щастя для Джульєтти Не хватало модної нині спірохети? Що ж, бажаю вдачі! Бог всім помагає... Думаю й про тебе він також подбає. 10.5.1978 р. ЯКЩО СТАРІЄШ Дивлюсь на вогники небесні, На тихий плеск Дніпровських хвиль, Ну а думки мої бентежні Нависли, мов на очі бриль. Пройшла весна, пройшло і літо, Іде зима, пливуть віки, А ми ще й досі, ніби діти, Що граються у піддавки. Кохання ще й не починалось, Але весна вже відцвіла,