Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

І ті за ним, немов телята, Бігли, щоб казку показати. Видно, любили всі те… діло, Коли на вулиці темніло. 9.1.1994 р. «ЛИСИЧКА» Мене гукнув коханий у копичку І в ній почав шукать «лисичку». А лисичка хитра, в руки не дається, А коханий ловить і весь час сміється. А чому сміявся? Те ніхто не знає, Бо, напевно, відав, що однак спіймає... 28.1.1992 р. НАВІЩО ЖИТЬ? Куди спішить, якщо не встигнеш, Навіщо ніжити мерця, Коли в душі все так застигло, Що вже й не знайдете кінця? Навіщо жить, як бути кволим, Як від кохання не п’яніть, Навіщо вже моря і гори, Як на печі весь день сидіть? 15.12.1982 р. ЦВІТ КУЛЬБАБ Зором твоїх я торкаюсь колін, Серце хвилюється, квітне жасмин; Тут же відразу кипить бузина Й цвітом кульбаб скрізь палає весна. Варто на мить лиш тебе уявить – Гай оживає і вітер шумить, Що я з тобою в гаю тім роблю? Сам я не знаю, бо дуже люблю. Де ж ти блукаєш, веснянко моя? Мрію про тебе, приходь для життя! 12.10.1980 р. В КОМИШАХ Я про кохання теж люблю вірші, Про зіроньки і про дівочі очі, Але якщо прийшли ми в комиші, То нафік тріпотня – якщо ми щастя хочем? 4.6.1990 р. СЕКС-СИМВОЛ Як колись, ще в школі, глянув я на тебе, З того часу вічно снилось мені небо. Скільки пам’ятаю я про ті часи – Ти була секс-символом, як в мужчин – труси. Варт було поглянути на твої стегенця, Як ті доставали прямо аж до серця. І хоч я ще слова «секс» тоді не знав, Та, проте, без «сексу» спати не лягав. То були найкращі роки у житті, Коли ти постійно снилися мені. 12.3.2004 р. ГУЛЯЄ ВІТЕР Гуляє над соснами вітер Аж стогне від злості земля, Невже це останнє вже літо, Невже це остання весна? 12.7.1980 р. ЗЛОДІЙКА Все, що мені ти говорила, Тобі не вірю ані чуть, Але була б ти і горила – Тебе не зміг би я забуть. Й хоч честь пропила за копійки, Сімейну вірність – за балик, Але тебе б тримавсь, злодійко, Як кожний люблячий мужик. Й хоч там, де зрада, там – розпуста, А всі жінки – то карцер мук, Та що б робили всі мужчини, Щоб не було у нас цих сук? Бо як іде оця «тваринка», Всі вибігають на той стук, Тож, видно, є щось в цих тваринок, Що біжимо до цих ми сук. А зараз вже – пуста розмова. Що вже минуле ворушить? Як ти вже стала, як корова, Що вже і втрьох не обхватить. Хіба колись я брав такую? То як же тут не вийдеш з гри? А хочеш, щоб я жив з тобою Все зайве з себе убери! 8.7.1981 р. ПОКИ ЖИВИЙ – Дозволь наніжитись тобою, Поплавати на грудоньках І десь у полі під вербою Любов залишити в віках. О, дай до тебе доторкнутись, Дай пригубитись хоч разок, Дозволь тобою налюбитись Й побудь з тобою й ще часок. О, як я хочу, тільки б знала, Все перелить тобі тепло, Аби воно в тобі, кохана, Нашим Безсмерттям проросло! 30.9.2001 р. ПОКИ ЖИТИМУТЬ ЖІНКИ... Нас всіх захоплює – я знаю – Жіночість ніжної душі, Тому ми всі жінок кохаєм І пишем