Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Бо вже нікого не цікавить, Де ти сьогодні й з ким була? Проте, якщо ти хочеш щастя І щоб усе було гаразд, То так роби з своїм партнером, Ніби це вже в останній раз. 14.9.1978 р. ДУМИ МОЇ! Думи мої, думи мої, До чого ж я постарів, Ну хіба ж таку красуню Я б колись пройти зумів? Думи ж мої, думи ж мої, Рано ти розрюмсався, Щоб така, як ця, гукнула Знаю, й не задумався б. 30.7.2008 р. БІЛЯ СИНАГОГИ Біля синагоги Збився Гриць з дороги І стоїть, не знає, що робить? А одна дівиця Підняла спідницю І до Гриця: – Хлопче, досить тобі нить! 29.6.2011 р. ПОКИ БУДУТЬ ЧАРІВНИЦІ Чим більше чарівних жінок – Тим більш спокуси і пліток. Поки будуть чарівниці – Будуть вічні таємниці. БІЛА БЕРІЗКА – Хочу тебе відчуть в собі, – Ти, посміхаючись, сказала. І з того часу у мені Душа, як зайчик, застрибала. Почулась музика дібров, Ніби оркестр в ній поселився Й заворушилась в жилах кров, Немов у ній хтось зупинився. Була то, певно, Божа мить, Десь з лісу чулись дивні звуки І так мені хотілось жить, Та заважали власні муки. А ти стояла у садку, Немов берізка в лісі біла, І десь дивилась за Десну Й чомусь незримому раділа. Ніколи мить ту не збагну, Як «муки» наші всі прорвались, І ми «кричали» на весь луг, Ніби на нас вовки напали. 28.1.1997 р. ОЧІ, ЯК РОСИ Очі в жінки, як росинки, Що як сонечка горять, І пішов я до Маринки, Як говорять, пошептать. А думки мої, між нами, /Що аж соромно сказать/, В теї жінки між ногами... Як же тут не закричать! 22.11.1968 р. ВЕДМЕДИЦІ Впав вечір на твої зіниці І стало небо засинать, І вийшли в небі Ведмедиці Із Оріоном погулять. 10.4.1978 р. ВИБУХ НА МАЙДАНІ Ти не уявляєш навіть того, люба, Що то був за вибух ніжних почуттів – Той, який раптово вирвався із мене, Як тебе негаданно у гаю зустрів. Цілував я, любенька, личенько і губоньки, Рученьки натруджені твої, Ті, якими пестила ти мене, голубонько, Ніби сонце ніжило квіти польові. Ті, з яких неначе, варт було торкнутись, Ніжність так і лилася, ніби біострум, Руки, які стежили за моїм здоров’ям Щоб, прийшовши з праці, спав без всяких дум. 4.1.1989 р. ПРО ЩЕДРІСТЬ Ця красуня, не вагайтесь, Вам усе покаже, А за єврики, за бакси І сама ще ляже. А чому б її ту… штуку, Вибачте, жаліти, Як ще вистачить, варт вмерти, Ще й чортам радіти. Бо тоді в старе болото Вже не кинуть палку, Як не дати добру закусь Й не налити чарку. 2.4.1990 р. КАМІН КОХАННЯ До тебе мчався, ніби потяг, І швидше ще, як птах летів, Бо думав я, що стріну літо, Насправді ж зиму я зустрів. Можливо, в тім моя вина, Що мало підливав вина, Що мало підкидав я «дров»? Й камін кохання охолов. 21.5.2001 р. КОЛИ ТЕМНІЛО Товариш мій, він те й робив, Що жіночок у ліс водив.