Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

МІЛЬЙОН Скільки днів я жив й не відав, Що живе десь ураган, Поки ти мені не стрілась І пішли ми на курган. Злились ми у поцілунок, Кров кипіла, як піон... Бо поклав на твій рахунок Поцілунків я мільйон. 19.3.1978 р. ІТИ – НЕ ЙТИ? Іти, не йти – боюсь і хочу В його кохані глянуть очі, А що, якщо застане жінка, Чи видержить моя печінка? І я сказав дівчині Ані: – Відкинь ти всі думки погані, А страх лишай в своїй господі, Як пастись йдеш в чужі городи. Але одне запам’ятай: Там де любов твоя – там рай! А хто в чуже залазить жито, То так і знай, що буде битий. Бо хто в чуже залазить щастя – Той матиме одні нещастя. 14.12.1978 р. ПОГЛЯД Ніби небо посміхнулось І кудись поділась лінь, Як очима притулився До твоїх в гаю колін. А коли наблизивсь, люба, Я до вогненних очей, То здалось, що в листі дуба Десь затьохкав соловей. Боже мій! Яке це щастя Буть з коханою в гаю, Як співає соловейко, Й шепче миленька: – ЛЮБЛЮ! 23.2.1978 р. ЛЮБОВ НЕ ОБІЙДЕШ Я в житті не зраджував дружині І не відав іншу благодать, Поки іншу не зустрів в калині, Як ходив я ягоди збирать. Загорілась полум’ям калина Так же само, як у мене кров, Що забувсь про дім я і дружину, І про шум берізок і дібров. Бо як глянув на красу в нейлоні – У гаю притихли солов’ї, Навіть губи – терпкі і солоні – Видалися солодом мені. А як в жінки блузочка відкрилась, Ніби з них злетіли голубки, Й тут же засіяли, як світила, Аж заворушилися... світи! Плавали на небі ясні зорі І ховались в сивій далені. І не знаю, що скажу я Дорі, А сьогодні – хороше мені! І собі в той час чомусь подумав, Глянувши в далекі ті світи: «Все ми, хлопці, в цьому світі можем, Та не можем жінку обійти». 19.5.1978 р. РОСИНКА Подивлюсь на непідступну Й ту, яка гуляє, Так вона ж, ота дівчина, Вогниками грає. А ота, що непідступна, Так повісить носа... Таке враження, що жінка Милостині просить. Бо ота, що непідступна, Ходить, мов з бідою, Бо не знає, що робити З тею... «бородою». Бо доступну не потрібно Цілий день вмовляти, З нею тут же познайомивсь... І веди до хати. Бо у неї так робила І бабуся, й мати, Ну то як же таку дівку, Хлопцям не кохати? 13.3.1978 р. ХВИЛЯСТЕ ЩАСТЯ О, ти скажи, куди ти йдеш, Кому спокусу ти несеш, Оту, що хвильками гуляє, І, мов магнітом, притягає? Що не пройдеш, якщо не глянеш, Навіть, як козликом ти станеш. О, зупинись,чарівна мить, Дай душу щастям обновить! 3.9.1989 р. ЇЇ БАГАТСТВО Думав я, що буде сила, Як до мене прийде мила, Ну а він, як «Бобік з будки» Не вилазить... «треті сутки». 5.12.1989 р. ТВОЇ ОЧІ У твої очі шугонув би, Ніби в море голубе, Щоб забуть про всяке горе І голубити тебе. Як набридли ті б…рехухи, Що говорять: – Я – твоя! А як тільки