Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Як же я шукав завжди тебе! Жаль одне, що ти мене не чула, Й не хотіла знать моїх пісень. Тих, які для тебе написав я, Ще тоді як в лісі цвів женьшень.. 17.3.1978 р. ЯК ПІСЛЯ ХМЕЛЮ Ходжу весь день, як після хмелю, Коли свою стрічаю Нелю. 13.7.1989 р. ЛЮБОВ ДОВІРЛИВА Любов довірлива, як цвіт, Який з’являється на світ. Й хоч з нею близько до біди, Але ми всі мчимось туди... Любов не скаже слова «ні», Те слово їй не знане, І хоч в коханні всі смішні, Але завжди бажанні. 2.10.1975 р. ОДЕСА-МАМА Я запитав у доці Зями: – За що так нень не любить мами? І доця вмить відповіла: – Бо чогось татку не дала... 19.9.1973 р. ЩОБ СВІТ НЕ НУДИВСЬ Що писать про карі очі І про цівки чорних брів? Знаю я, що всі їх хочуть, Хто ще сам не перезрів. Не один дививсь в їх душу, Ніби в казку чарівну, І складав їм серенади, І не мав з-за них він сну. Так воно було і буде, То б давно занудивсь світ, Й слава Богу, що ще люди Люблять той... шовковий цвіт. 5.9.1973 р. ЩОБ МИ ЗНАЛИ? Так воно було і буде, Бо таке воно життя, Що жінки не можуть жити, Як і ми всі, без кінця. А тому і не дивуйтесь, Та й чи варт про це казать, Що дівчина козакові Вже не може щоб… не дать. Бо творці, як нас творили, Якщо можна так сказать, То таке нам причепили, Щоб жінки, якби й хотіли, Не могли нам відказать. 5.9.1973 р. МЕТЕОРИТ Мабуть ти думаєш, що в мене Серце, немов проїзжий двір, І вічно вулиця зелена? О, помиляєшся, повір! Але для тебе днем і ніччю Вічно відкритий світлофор, Отож, лети і не затримуйсь, Та не згори, як метеор! 4.4.1978 р. ВТОМЛЕНА КРАСА Якби тепло твоїх очей Торкнулось струн мого кохання, Повір, я б став, як Прометей, І освітив би Світ, як Данко. О, моя вічна ти краса! О, матінко моєї Ліри! О, як я жду тебе щодня І в те, що прийдеш, хочу вірить. 14.9.1978 р. ХТО ХОЧЕ КОХАННЯ Хто хоче «справжнього» кохання І хоче душу здовольнить, Спішіть мерщій до баби Гані… Та будь-кого омолодить... 18.9.1978 р. ЛІСОВІ КРАСУНІ Скоро білі мухи закружляють І берізок стануть обнімать, В білі льолі їх поодягають І почнуть їм пісеньки співать. А під ранок, як почне світати, Ті натягнуть білі жупани, Щоб було їм весело стояти Й вартувати зиму до весни. 13.10.1976 р. ЛЮБОВ ВІЧНА Нехай говорять: честь не в моді І не існує, мов, любов, Та скільки в світі, вибачайте, В нас бунтуватиметься кров! То скільки б ми не існували То стільки й будемо любить, Бо як не станемо любити, То що ж ми будемо робить? 1.4.1978 р. ЧОМУ МІСЯЦЬ З РОГАЧЕМ? Місяць перехожим Зазирає в очі Й, ніби розбишака, Виглядає з ночі. Рогачем націливсь Він на ту дівчину, Що втекла від нього Ввечері в калину. А