Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

кожний вечір Всіх нас чарували. Як над лісом хрущі гудуть, А дрозди співають, Отоді якраз дівчата Хлопців вибирають. ЗАГОРІЛИСЬ ВОГНИКИ Світлим ранком на листочках Загорілись вогоньочки, І гірляндами-зірками Скрізь вони горять над нами. 18.1.1984 р. ГАЮ – ГАЙ Коли був в Росії цар – Був і примус, й самовар, А як стали комуністи – Ніде сісти, ніщо їсти. А прийшли регіонали Що лишилось й те украли. От тобі і гаю-гай, Кого хочеш – вибирай. 12.1.2011 р. СТОЮ, ЧЕРВОНІЮ Від роду мені вже давно за півста, А й досі, як стріну тебе – мов дитя, А ще як у міні повз мене пройдеш – Душа молодіє і розум мій теж. Стою, виглядаю, не знаю, де стать, Щоб погляд твій любий очима спіймать. А от як спіймаю, бубнявіє... кров, Невже це і є те, що кажуть – любов? 13.7.1989 р. МОЛОДІСТЬ ПРОСКОЧИЛА Які красунечки у нас! На котру глянеш – хочеться! Я б і сьогодні всіх би вас, Та молодість проскочила. 7.7.1989 р. ДЕМОНИ Є у нас такі робочі, Що, як демони, регочуть, І, немов душа без тіла, Зміну швендяють без діла. А як гроші платить Сало, То кричать: – Чому так мало? 14.9.1989 р. МОЇ КОХАНІ Мої кохані! Замість квітів Я ладен вам себе віддать. Беріть мене хоч цілим світом, Тільки не смійте сумувать! 16.11.1966 р. «КВІТОЧКА» Як на неї подивитись, То очей не відірвать, Так і хочеться ту «квітку», Як говорять в нас, «зірвать». А якщо її зірвеш ти Та поставиш в «вазу», То від неї бігти будеш, Ніби пес від сказу. Бо як та наставить роги Та відкриє рота, То від неї бігти будеш, Як кіт від єнота. 2.12.1976 р. «ГРІМ» Зникла жінка й ніби камінь Із душі звалився, Небо враз поголубіло, Апетит з’явився. Навіть грім став милим-милим, Блискавка – сестрою, Бо від них я більше маю У житті спокою. 17.5.1976 р. БУКЕТ СПОКУСИ Дивлюсь на кожну з вас, жінки, І кожна з вас, як діва Єва: Такі стегенця, грудоньки, Ну, чом не кожна королева? Треба ж було колисьТворцю Створить такий букет спокуси, Що і на крок не відійдеш, Поки ти тортик той не «вкусиш». І хай та Божа благодать За сімома замками буде, Одначе хтось її вкраде, Якщо свої оголить груди. І хай би що у вечір той Вона б тобі не говорила, Але якщо сидить і жде, Тоді не будь же ти... Гаврилом. 17.10.1989 р. ЛІКИ ВІД УСІХ НЕДУГ Ми під вербичкою стояли Там, де срібливсь веселий Буг, Й словами, ніби квіточками, Вона «люблю» сказала вслух. І з того часу, як буваю Я в тім краю, іду на Буг І там ті квіти я збираю, Які від всіх моїх недуг. 17.3.1978 р. ВЕСЕЛІ ШАПОЧКИ Вже давно із трав повизирали Зіроньки-кульбаби на лугах І попід горою повсідались У своїх веселих шапочках. А навколо жито зеленіє, Де не глянеш – небо голубе. Боже ж мій, якби ти лише знала,