Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

я люто ненавиджу, Й про це їм всім відверто говорю, Бо весь народ від них вже ледве дише, Ну а вони живуть, як у раю. 22.5.1988 р. ЧОРНОБИЛЬ І БОМЖІ Були у нас і друзі, і сусіди, А зараз в нас на всіх одна біда, Всі, як ніколи, почали хворіти, Бо в багатьох у них – ні хати, ні двора. Але вони і тому були раді, Хоч кожний з них по суті став бомжем. Отак жили ми при Радянській владі І поки ще і досі так живем. 23.5.1988 р. «БОГОМ ВИБРАНІ» Я люблю всіх людей – тих, що люблять людей, А погляньте, сьогодні що не жид – прохіндей, Який тягне весь час все собі і собі, Ніби голод на світі і усі вже в біді. Бо жиди тільки й мріють мужиків обирать, Щоб на пенсію йшли в років за сімдесят. Бо єврей мусить братии, а мужик працювать. Бо жиди Богом вибрані, отже їм й царювать. 12.9.2010 р. ЧОМУ ВТІКАЄ З ДОМУ ТОМА? – Ти чому втікаєш з дому? – Запитав сусідку Тому. І сказала гордо Тома: – Не дають палити вдома. 15.12.1988 р. ДВА РОЗУМОВИХ ЦЕНТРИ У кожного із нас два розумових центри, /Але це між нами/. Один у голові, а другий – між ногами. Котрий з них розумніший? Я не знаю, Та тільки той, що між ногами, Майже завжди перемагає. 7.9.2010 р. «СТАРШОМУ БРАТУ» Сказати про націю, яка народила Шевченка і Симоненка, Гончара і Корнійчука, Корольова і Котляревського, Курнатовського і Гоголя, Франка і Глібова, Павла Глазового і Романа Іваничука та багатьох інших світових імен, що українці – це є нація з низькою культурою, може хіба що повний невіглас, який втік із дурдому або, вибачайте, політичний маньяк. Мій старший брат любив похизуватись І як завжди, всіх «менших» поучать. Любив з хохла постійно він сміятись, Й на нього навіть голос піднімать. Мов, буть собою – права він не має, А самостійно мислить – Боже борони, Бо він тупий й нічого більш не знає, Окрім, хіба що, плуга й борони. І це йому не слідує робити, Ну а до цього він ще не доріс, Бо старший навіть може і побити, Якщо не дай Бог свій підніме ніс. Отож, що скажуть, хай те і будує, Оце і все, що можу я сказать, А про Чорнобиль хай він менше знає, Бо менше знатиме, то краще буде спать. Хтось, мабуть, помре від переляку, Як в Кремлі припиняться овації, Бо в нас, мов, люди вимирають всі від раку, Але не від радіації. 18.11.1988 р. ПРО ДІВОЧУ ЧЕСТЬ Здовольняйсь, моя кохана, Здовольняйсь досхочу, Бо як честь і бережуть – Тільки не дівочу. А навіщо нам та річ, Із якої статі? Що ж ми будемо робить З целочкою в хаті? 17.5.1978 р. БОЖА БЛАГОДАТЬ Він любить брать, вона давать І всі щасливі, так сказать. Бог все зробив занадто вдало, Щоб хто дає – в тих прибувало. 7.9.2010 р. СЛОВ’ЯНИН І ЄВРЕЙ Слов’яни – люди, так сказати, Це ті, що люблять більш давати. А мій сусід, що депутат, Той любить тільки брать і брать. Той руку б сам собі відняв, Якби хто більш від нього взяв. І цим гордиться, як старлей, Бо він, як бачите, – єврей. 7.9.2010 р. ЛЮБЛЮ УРАГАНИ Я люблю урагани І як листя шумить, Як сміються Світлани, Як