Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

нас таке можливе У країні «дураков». 1.7.2004 р. ГОДІ БРИТИСЬ! Куди не глянеш – скрізь злодії, Куди не глянеш – скрізь горить, Пора б і честь мать, добродії, І скільки ж можна люд дурить? 19.6.2004 р. ЛИЦАРІ НАРОДНІ Розумних всі у нас бояться, Але найбільше ті пани, Які під себе «нерестяться», Й живуть, як в полі бур’яни. Порядних в нас не терплять сери, Бо для начальства то – погром, Тому й старають їх відправить На снікерс чи «металолом». Але ці люди не старіють, Хоч і на Півночі живуть, Й перекривають шлях стихіям, І наші душі бережуть. Тому і в пам’яті народній, Вони як лицарі живуть. Залиш панів ти на Планеті, Таке вам зможуть натворить, Що і життя не хватить в людства, Щоб знов Планету відродить. 23.11.1988 р. РУКИ АЖ СВЕРБЛЯТЬ На замовлення хто пише, Якщо правду вам сказать, Так і хочу всім по разу!.. Руки просто аж сверблять. 14.11.1988 р. ОСІНЬ В ПОЛІ Заманила осінь в поле І мене стернею коле. 14.11.1988 р. ПІТИ Б ДЕСЬ В ЛУГ Піти б з тобою й покачатись Серед вербичок і беріз І до цицьок твоїх добратись, Як до сметанки кіт Маркіз. О, як би я до них припався, Це неможливо описать! Я б в тій красі весь вік купався, Якби такі я міг «придбать». О, як завжди я заздрив вітру, І це непросто так сказать, Бо тільки він кого захоче, Того і буде цілувать. 26.5.1978 р. ВСІ МАДОННИ НЕЗАЛЕЖНІ... Всі мадонни незалежні, І до того ж – всі круті, Їм потрібні не тутешні, А приїзджі крутії. 22.5.2001 р. ЛЮБОВ І НЕНАВИСТЬ Дивно якось в світі в нас ведеться, Що якщо хтось б’ється – всі в кущі, А якщо цілуються, то ладні Кожного огріти по башці. Звідки оті монстри появились, Що любов готові очорнить? Чи ж вони від вовка народились, Чи самі не можуть вже любить? Бо людей, що любляться й кохаються, Ладні їх відгепать прямо тут, Тільки лиш за те, що ті всміхаються, Що вони в обнімочку ідуть. 14.11.1988 р. ЯКЩО КОХАНИЙ СПИТЬ? Якщо твій коханий спить, Хто ж діток… буде робить? 6.12.2010 р. РОЗЦВІТАЛИ ВИШНІ... Розцвітали вишні, яблуні та груші, А в цей час гатили по селу «Катюші», Пам’ятаю й досі, як палали села, От була до чого пісенька весела!.. 23.7 1999 р. ПЕРЕД СМЕРТЮ Якщо людина, мов сказилась, Під себе все гребе й гребе, Перша ознака, що людина От-от невдовзі вже помре. Бо перед смертю, скільки знаю, Коли вже треба помирать, Люди стають настільки жадні, Що їх пора уже вбивать. 17.9.2010 р. ДЕМАГОГ Писак у нас розмножилось немало, А ви хоча б одного покажіть, Який би міг відмовитись від сала, Й забути хоч на день про свій живіт? Ви покажіть хоча б одного члена, Що величають слугами себе, Щоб думали про себе, як про мене, І що не дай, то все собі гребе. Чим більший чин, тим більше тягне – знаю, Чим більший чин, тим більший апетит, Й скоріше я на Марсі побуваю, Ніж другом стане вам отой бандит. О, як їх всіх