Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Крім себе інших він не чує. 5.11.1988 р. МЕНІ Б ТАКУЮ ДІВЧИНУ. . Такую б дівчину, побий мене Гриць, Я б всю зцілував би – від ніг до суниць! І в Місячне небо, як світяться зорі, Від щастя кричав би, як гуси надворі. 17.10.1988 р. ЯК ХОЧЕШ ДОВГО ЖИТИ Як цвіте картопля і приходить ніч, За селом у батька стоголоса річ. Ось перепелиний, ось кричать стрижі, Ось із гаю чути голос солов’їв. Вийду я тихенько з хати у свій двір, Притаюсь і слухаю з поля той ефір. Як в садку шепоче з вітром осокор, Що зігнувсь над тином, ніби пан сількор. Слухав, як кохалися у гаях хрущі І всю ніч сміялися весело кущі. Слухав я те поле, поле дивних мрій І чомусь хотілося вирости мерщій. Бо хотілось дуже цей пізнати світ, Від якого в захваті був я стільки літ. Там, де над полями плавали віки – Бігав я до ранку і туди, й сюди. Так мені хотілось про оте все знать, Де віки блукають і чому не сплять? А гаї шушукали, а гаї гули, Мов попереджали: – Хлопче, не спіши. Ще устигнеш, братику, руки увірвать, Ну а поки підемо баю, баю – спать. Пам’ятаю, якось стрів мене дідусь З люлькою, з усами, зібганий картуз; Подивись на мене і сказав: – Сідай. Хочеш довго жити, то запам’ятай: Бачиш, ген, у лузі косять косарі, Що до них так Сонечко тягне пазурі. Хочеш, аби Сонце їх не обпекло, Занеси, будь-ласка, їм води відро! Бо якщо ти хочеш в світі довго жити, То добро потрібно все життя творити. І чим більше людям зробиш ти добра, То і сам ти житимеш довше у віках. 6.1.1988 р. МУХОМОРИ – ІДЕАЛИ При орденах і при медалях Сидів могутній мухомор, Якому цяцьки ті чіпляли, За те, що він в законі «вор». О, ви могутні мухомори, Простого люду вороги. Як ви могли тягнуть з комори, Те, що не клали ви туди? А ваші спільники-поганки – Нікчемні, кручені панки – За вами сунулись, як танки, Щоб їм також хоч щось дали, І теж, що бачили, тягли. 2.12.1988 р. ШКІЛЬНОМУ ТОВАРИШУ Малюку Миколі Як зацвіло й защебетало І заспівали солов’ї, Тебе, мій братику, не стало, Закрились віченьки твої. А вчора ти ще посміхався І, як ніколи, жартував, Й куди ж це ти від нас зібрався, У кого дозволу питав? Ти не воскреснеш вже ніколи, Тому й не варто сльози лить. Прощай, товариш мій Миколо! Хай душу Бог твою хранить! 8.8.1988 р. ЯКЩО ДІВЧИНА ПОГЛЯДАЄ Якщо дівчина поглядає, Значить, вона тебе шукає. 8.8.1988 р. Я ЛЮБЛЮ УРАГАНИ Я люблю урагани, Коли листя шумить, Як сміються Світлани, Як у небі гримить. Як співають дівчата, Йдучи з праці в село, Як щебечуть курчата, Як сипнеш їм пшоно. Я люблю нашу Неньку І тополі живі, Що стоять по Вкраїні Скрізь, немов вартові. 19.10.1988 р. ХЛОПЦІ, SОS Пливуть на мене океани З-під брів дівочих. Хлопці, SОS! Готовте всі свої банани, Ховайте мідний купорос! Пливе над полем бабське літо, Каштани падають на брук, Й летить осінній день над світом – Найбільший витвір Божих рук. А я стою і заглядаю У глибину тисячоліть, Звідки Богині визирають Щоб нас коханням напоїть 13.3.1978 р.