Том 12 - Леся Українка

Л ю д я — Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська (1863—1941) — українська письменниця ліберально-буржуазного напряму, дочка М. П. Старицького, подруга Лесі Українки.

Немесіда — у грецькій міфології богиня відплати, що карає за злочини, дочка Нюкти — богині ночі.

Оксаночка — молодша сестра Лесі Українки Оксана (Тамара) Петрівна Косач, в одруженні Шимановська (1882—1975).

Кузени — двоюрідні брати Лесі Українки Антон Шиманов-ський (син Олександри Антонівни Косач-Шимановської) та Юрій Тесленко-Приходько (син Олени Антонівни Косач).

Микось — Микола Косач (1884—1937) — молодший брат Лесі Українки.

Дора — Ісидора Косач (народилася 1888 p.), в одруженні Бори-сова, вона ж Дроздик, Біла Гусь, Гусиця, наймолодша сестра Лесі Українки. Нині мешкав в США.

Маланья Фомінішна — М. X. Байдаківська, далека родичка Косачів, мешкала разом із Садовськими в Сан-Ремо.

3. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 9 січня 1903 р. Сан-Ремо

Друкується вперше за автографом (ф. 2, Яг 338).

Косач Ольга Петрівна (1877—1945) — молодша сестра Лесі Українки, в одруженні Кривинюк, жартівливі імена її — Пуц, Пу-цик, Лілея, Олеся та ін. Була активною учасницею антиурядових виступів, за що її двічі заарештовували (1903 р. в Петербурзі; 1907 р. в Києві разом з Лесею Українкою). Після закінчення петербурзьких Вищих жіночих медичних курсів працювала лікарем.

...На адресу і н с т и т у т у,—Очевидно, на адресу Вищих жіночих медичних курсів у Петербурзі, де навчалася сестра Лесі Українки О. П. Косач.

Тьотя Саша — Олександра Антонівна Косач (1847 — ?), в одруженні Шимановська, рідна сестра П. А. Косача, батька Лесі Українки. За участь у революційному русі її чоловік Б. О. Шима-новський зазнав переслідувань царизму, був на засланні.

4. ДО о. Є, СУДОВЩИКОВОЇ-КОСАЧ. 11 січня 1903 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 431.

Подається за автографом (ф. 2, № 95).

Косач Олександра Євгеніївна (дівоче прізвище Судовщикова, 1867—1924, літературний псевдонім — Грицько Григоренко) — українська письменниця, автор книжок про тяжке життя сільської бідноти, наростання протесту народних мас. Писала нариси, оповідання для дітей та п єси. Р і ч ч і — ласкаве ймення, яким називала Леся Українка Олександру Євгеніївну — дружину брата Михайла Косача.

Тьотя Єля — Олена Антонівна Косач (1845 — ?), в одруженні Тесленко-Приходько — активний діяч народницького революційного руху 70-х років XIX ст., сестра П. А. Косача, тітка Лосі Українки.

5. ДО І. Я. ФРАНКА. 13, 14 січня 1903 р. Сан-Ремо

Вперше уривок листа надруковано в журналі «Червоний шлях», 1927, № 1, с. 5—6.

Подається за автографом (ф. З, № 427).

«Червоний шлях» — український громадсько-політичний і літературно-мистецький журнал, виходив у Харкові в 1923-1936 pp.

...Статтю Вашу в «Z е і t» п р о К о н[о п н і ц ь к у] читала...— Стаття І. Франка «Maria Копорпіска» надрукована у віденській газеті «Die Zeit», 1903, 25 жовтня, N° 421, с. 40—42.

«Z е і t» — «Die Zeit» («Час»), австрійський літературно-науковий і політичний журнал ліберально-буржуазного напряму, видавався у Відні 1894—1904 pp.

К опопніцька Марія (1842—1910) — видатна польська письменниця. Основна тематика її поезії і новел—нестерпно тяжка доля трудящих. За демократичну діяльність зазнавала переслідувань.

Моя стаття... — Статтю про польську письменницю Марію Конопніцьку Леся Українка написала на замовлення російського журналу «Мир божий» і переслала її до редакції у грудні

1902 р. Стаття не була надрукована. Подальша доля її невідома.

«Мир божий» — російський щомісячний літературний та науково-популярний журнал ліберального напряму. Виходив у Петербурзі в 1892—1906 pp.

Граціє Делле Марія Євгенія (1864—1931) — австрійська письменниця і критик демократичного напряму, з якою поетеса листувалася, збираючи матеріал для написання статті про її творчість для журналу «Мир божий». Стаття не була написана.

Конферувати — проводити конференцію, бути на конференції.

Б р е с л а в (Бржецлав) — містечко в Чехословаччині (недалеко від Братіслави) на кордоні з Австрією.

...Листа до сеї п о е т к и ... — Цей лист дослідникам не відомий.

«Із д н е в н и к а» — поезії І. Франка «Опівніч. Глухо. Зимно» та «Як болить голова!», опубліковані у 20-му томі «Літературно-наукового вісника» (1902) під спільною назвою «Із дневника», які пізніше увійшли до циклу «Із книги Кааф» збірки «Semper tiro» (1906).

Апокаліпсис — одна з книг Нового завіту, авторство якої приписують Іоанну Богослову.

... В К о л о д я ж н о м у ... — І. Франко гостював у Косачів у травні 1891 р.

«К а м’ я н а душа» — віршована драма І. Я, Франка,

... В мій перший побут у JI ь в о~в і ... — їдучи до Відня лікуватися, Леся Українка побувала у Львові у січні 1891 р.

«К u r j е г» — «Kurjer Lwowski», польська громадсько-політична щоденна газета ліберально-буржуазного напряму, видавалась у Львові 1883—1926 pp. Співробітником її (1887—1897) був І. Я. Франко.

Тоді ж ішла полеміка... — Мається на увазі тенденційна кампанія польської буржуазної громадськості навколо полемічно загостреної, але де в чому помилкової статті І. Франка про А. Міцкевича «Еіп Dichter des Verrathes» («Поет зради»), надрукованої 8 травня 1897 р. у газеті «Die Zeit» (№ 36, с. 86—89).

...Драму про скульптора серед пуритан ... -Мається на увазі драматичний твір «У пущі» (1909), котрий мав спочатку назву «Скульптор».

...Крик і скарги Ваших «дітей»... — Йдеться про вірші І. Франка «Із дневника». Тут образ потоплених дітей є символом творчих задумів письменника, яким повністю не судилося здійснитись з огляду на важкі соціальні умови та цензурні рогатки.

Т р у ш Іван Іванович (1869—1941) — відомий український живописець і художній критик. Автор портретів видатних діячів української культури, майстер пейзажів та жанрових картин із життя гуцулів.

Ганкевич Микола (1869—1931) — публіцист, один із лідерів дрібнобуржуазної української соціал-демократичноі* партії націоналістичного напряму у Східній Галичині.

ПІ и л ь д — вивіска.

...Щось середнє між єреміадою і філіппікою.— Тобто між скаргою і звинуваченням.

«З і в’ я л е листя» — третя поетична збірка І. Франка, надрукована 1896 р.

«Рахіль плаче»... — Слова з Євангелія, що прислужилися Лесі Українці для написання твору «Прокляття Рахілі» (опублікований в «Літературно-науковому віснику», 1918, кн. 1, с. 3—5). k ...