Том 12 - Леся Українка
... Рятівник з-за Чорномор’я... — Про нього І. Франко згадує у вірші «Як голова болить! Пожовклі карти...», вперше надрукованому в «Літературно-науковому віснику», 1902, кн. 11, с. 96—98.
Лігурійське море — частина Середземного моря між островами Корсіка, Ельба і узбережжям Франції та Італії.
Тавматург — чудотворець.
Нащо вичікувати тії кабалістичні «три дні»... — тобто легендарні дні (це слово походить від староєврейського слова «кабала», що означає переказ, легенда).
...Луснув би або «розійшовся»... — Вислів походить від приказки «Розійшовся, як заячий жир».
... Я її в таку ніч писала...— Драматичну поему «Одержима» написано за одну ніч 18 (31) січня 1901 р. у Мінську біля ліжка тяжко хворого С. К. Мержинського.
Мержинський Сергій Костянтинович (1870—1901) — активний діяч визвольного руху, учасник соціал-демократичних гуртків Мінська та Києва, близький друг Лесі Українки, якому поетеса присвятила низку творів.
Синедріон — у стародавній Іудеї (III—І ст. до н. е.) рада старійшин, що була вищим державним, релігійним і судовим органом.
«Най будуть щирі, щирі, щирі!»— вислів, ввернений до митців, із поеми І. Франка «Лісова ідилія».
... П р о Вашу поему... — Йдеться про незавершену поему І. Франка «Лісова ідилія», з якої дві частини—«Посвята Миколі Вороному», «Пролог»—були вперше надруковані в «Літературно-науковому віснику», 1903, кн. 1, с. 8—16. Збереглися уривки автографа поеми (ф. З, № 261, 262).
В «Заспіві» (До Вороного)... — Йдеться про посвяту до поеми І. Франка «Лісова ідилія» (1900), адресовану М. К. Вороному. В ній Франко гостро критикує модерністську декларацію «чистого мистецтва», яку пропагував М. Вороний. В альманасі «З-над хмар і з долин» (Одеса, 1903,с. 4—6) М. Вороний видрукував «Івану Франкові. Відповідь па його посланіє», де засвідчив, що залишається на попередніх позиціях, тобто позиціях буржуазних, антиреалістичних.
«Нове життя» — незавершена поема І. Франка, уривки з якої друкувалися в збірці «З вершин і низин» (Львів, 1893). Задум цього твору генетично пов’язаний з поемою «Лісова ідилія».
«Б р а з і л і я» — власне «Пан Бальцер в Бразілії» (1910), поема М. Конопніцької.
«Панські жарти» — ця поема І. Франка увійшла до збірки «З вершин і низин» (1893).
«Перехресні стежки» — повість І. Франка, надрукована в «Літературно-науковому віснику», 1900, кн. 1—12. В цьому ж році повість у доповненому вигляді вийшла окремою книжкою у Львові.
Свою «поему» я вже скінчила... — Мається га увазі драматична поема «Вавілонський полон».
...О дин тому час! — частково наведена народна приказка: «Один тому час (день), коли батько в плахті».
в. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШИШМАНОВОЇ.
13 січня 1903 р. Сан-Ремо
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження. Вин. 2. К., 1956, с. 324—328.
Подається за копією автографа (ф. 2, Яг 1548).
Драгоманова-Шишманова Лідія Михайлівна (1866—1937) — старша дочка М. П. Драгоманова, двоюрідна сестра Лесі Українки, дружина болгарського вченого — історика, філолога і культурного діяча, професора Софійського університету Івана Дмитровича Шишманова (1862—1928).
Драгоманов Михайло Петрович (псевдоніми — М. Галицький, Українець та ін.; 1841—1895) — український публіцист, фольклорист, літературознавець, громадський діяч буржуазно-демократичного, а пізніше ліберально-буржуазного напряму. Зазнавши переслідувань з боку царського уряду, емігрував за кордон. З 1889 p.— професор кафедри загальної історії Софійського університету. У публіцистичних творах та літературознавчих працях виступав проти національного і соціального поневолення, за творче єднання української та російської літератур. Дядько Лесі Українки по матері.
Дядина — дружина М. П. Драгоманова Людмила Михайлівна, уроджена Кучинська (1842—1918).
М і к а — Дмитро Іванович Шишманов (1889 — ?), син Івапа та Лідії Шишманових.
В л а д а я — колишнє село біля столиці Софії в Болгарії. Нині, за новим адміністративним поділом, це село приєднане до Софії.
+5° R, +12° R, +25° R - відповідно +4° С, +9,6° С, +20° С.
Нотнагель Карл (1841—1905) — австрійський лікар (мешкав у Відні), який лікував і консультував Лесю Українку.
Менша мечка, старша мечка, середня меч-к а — очевидно, йдеться про родину Шишманових: Дмитра (Міку), Івана та Лідію Михайлівну Драгоманову-Шишманову. Мечка — по-болгарськи ведмідь.
7. ДО М. І. ПАВЛИКА. 22 січня 1903 р. Сан-Ремо
Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 91—94.
Подається за автографом (ф. 2, № 1022).
Г а р м а т і й Григорій — український журналіст, приятель М. І. Павлика, знайомий Лесі Українки.
Губернатіс Анжело де (1840—1913) — санскритолог, професор Флорентійського, пізніше — Римського університету, приятель М. П. Драгоманова. Приїздив до Росії, свої наукові праці друкував у журналі «Вестник Европы». Згадуваний лист Лесі Українки до Губернатіса не відомий.
«Вестник Европы» — літературно-політичний щомісячник ліберально-буржуазного напряму, виходив у Петербурзі в 1866-1918 pp.
...В справі дядькової італьянщини...— Леся Українка хотіла одержати від А. де Губернатіса бібліографію праць М. П. Драгоманова, що друкувалися в італійських виданнях.
«Minerva» — наукові щорічники, в яких подаються адреси та відомості про вищі школи і наукові установи в усіх країнах світу. їх видання розпочалося з XIX ст. і продовжується й тепер.
Пренумерувати — передплачувати.
Товариств о—Наукове товариство імені Шевченка у Львові (НТШ), засноване 1892 р. (на основі реорганізації Літературного товариства ім. Шевченка, 1873) групою українських культурних діячів ліберально-буржуазного напряму. Мало секції: історико-фі-лософську, філологічну та математико-природничо-медичну, до яких входило кілька комісій, друкарню, бібліотеку, музей, видавало «Записки Наукового товариства імені Шевченка», «Пам’ятки у краї н-сько-руськоі* мови і літератури» тощо. Тривалий час товариство очолювали діячі буржуазно-націоналістичного напряму — О. Бар-вінський (1893—1896), М. Грушевський (1897—1913), що негативно позначилося на його діяльності та виданнях, особливо історичного змісту. В окремі періоди участь у роботі деяких секцій діячів демократичного напряму на чолі з І. Франком надавала роботі товариства прогресивного характеру. Під час перебування Західної України під владою буржуазно-поміщицької Польщі (1919—1939) видання Наукового товариства імені Шевченка нерідко мали анти-радянське спрямування.
...Мою сестру... — Мається на увазі О. П. Косач-Кри-
ВИІІЮК.
... Мого товариша і побратима в Празі... — Йдеться, мабуть, про Михайла Васильовича Кривинюка (1871 — 1941), активного учасника визвольного руху в Росії, чоловіка молодшої сестри Лесі Українки Ольги Петрівни.
Л і д а — Л. М. Драгоманова-Шишманова.
...Іванові в С о ф і ю ... — І. Д. Шишмапову.
... Все минеться, одна правда зостанеться ... — Це не зовсім точно процитовані рядки з поеми П. Куліша «Грицько Сковорода»:
«Усе,
