Том 12 - Леся Українка

12. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 29 січня 1903 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано в журналі «Червоний шлях», 1923, № 6-7, с. 190-191.

Подається за першодруком.

«Письмо в редакцию» — так називала Леся Українка полемічну статтю, написану у відповідь на виступ С. Єфремова «В поисках новой красоты».

...Начитала у «Віснику»... — Тут і далі йдеться про «Літературно-науковий вісник».

«В і к» — антологія української літератури в трьох томах (т. 1 — поезія, т. 2, 3 — проза), присвячена століттю з часу появи «Енеїди» І. П. Котляревського (видана в 1900—1902 pp. видавництвом «Вік» у Києві).

13. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 29 січня 1903 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 446.

Подається за автографом (ф. 2, № 340).

14. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 7 лютого 1903 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано скорочено в перекладі російською мовою у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 280—281.

Подається за автографом (ф. 2, № 209).

Беренштам Володимир Вільямович — відомий адвокат у політичних справах, син Вільяма Людвіговича Бсренпггама (1839— 1904), українського ліберально-буржуазного діяча і педагога, приятеля П. А. Косача. Докладніших відомостей немає.

П у т я — дочка Наталії Іллівни Садовської. Докладніших відомостей немає.

Веристи — послідовники веризму, творчого напряму італійської літератури та мистецтва, що виник у 70—90-х роках XIX ст. та відзначався реалізмом, соціальною спрямованістю, увагою до життя простих людей, особливо селян, відображенням їхнього тяжкого життя.

Пшибишевський Станіслав (1868—1927) — польський письменник-декадент, поборник «чистого мистецтва». Суперечливу творчість С. Пшибишевського Леся Українка схарактеризувала у статті «Заметки о новейшей польской литературе» («Жизнь», 1901, кн. 1, с. 103—123).

«Ж и з н ь» — літературно-політичний журнал, видавався 1897—1901 pp. у Петербурзі, а в 1902 p.— в Лондоні і Женеві, фактично був органом «легальних марксистів». На сторінках журналу друкувався В. І. Ленін. У 1899 р. під керівництвом М. Горь-кого навколо журналу об'єдналася група демократичних письмен-ників-реалістів. У ньому вміщували свої твори передові українські письменники — І. Франко, М. Коцюбинський, В. Стефаник, Л. Мар-тович, а з літературно-критичними статтями виступала Леся Українка.

Крушельницький Антін Владиславович (1878— 1941) — український письменник, критик, публіцист. У своїй творчості пройшов шлях від буржуазного лібералізму до демократизму.

Я к о б с е н Єнс Петер (1847—1885) — видатний датський письменник, один із попередників імпресіонізму.

... В моїй статті в «Ж и з н и».— Йдеться про статтю «Малорусские писатели на Буковине» («Жизнь», 1900, Ms 9).

Г у с и к — жартівливе прізвисько, яке дала Леся Українка своїй сестрі Ісидорі.

Дуже прошу прислати колядк и.— Очевидно, Леся Українка має на увазі статтю Олени Пчілки «Украинские колядки» («Киевская старина», 1903, кн. 1, с. 4—6).

15. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). Ю лютого 1903 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано скорочено в перекладі російською мовою у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 281—283.

Подається за автографом (ф. 2, № 341).

Богданович Ангел Іванович (1860—1907) — російський публіцист і критик ліберально-буржуазного напряму, в журналі «Мир божий» з 1894 р. вів «Критичні нотатки» на літературні теми.

П ипін Олександр Миколайович (1833—1904) — історик російської і слов’янських літератур, фольклорист, академік Російської академії наук, співробітник журналу «Вестник Европы». Представник культурно-історичної школи в літературознавстві. Грунтовно вивчав українську літературу та етнографію.

«Русское богатство» — щомісячний літературний і науковий журнал, виходив у Петербурзі а 1880 по 1918 р. З 90-х років — орган ліберальних народників.

Фірма Малих — прогресивне видавництво в Петербурзі (випускало марксистську, соціал-демократичну літературу і революційну белетристику), засноване в 1901 р. Марією Олександрівною Малих. Ідея створення цього видавництва була схвалена В. І. Леніним і Г. В. Плехановим.

Реприманд - нагінка.

Гассель А. Ф.— знайома Лесі Українки, відпочивала та лікувалась із нею на курортах.

Клименкова — особа не встановлена.

Т о с я — А. Шимановський.

Юра — Ю. Тесленко-Приходько.

16. ДО М. М. КОМАРОВОЇ-СИДОРЕНКО. 6 березня 1903 р. Сан-Ремо

Наведені уривки з листа Лесі Українки до її подруги М. М. Комар ової-Сидоренко вперше процитовані в книзі А. Музички «Леся Українка. її життя, громадська діяльність і поетична творчість» (Держвидав України, 1925). Оскільки автограф листа не розшукано, а уривки з нього становлять незаперечний інтерес для читача, подаємо і датуємо їх за публікацією А. Музички.

М у з и ч к а Андрій Васильович (1886—1966) — український радянський літературознавець.

... Одну поему, одну статтю... — Йдеться, очевидно, про вірш «Бранець», уперше надрукований у збірнику «На вічну пам'ять Котляревському», К., 1904, с. 121—123, а також про статтю «Замітки з приводу статті «Політика і етика», написану як полемічна відповідь на виступ М. Ганкевича «Етика і політика» («Молода Україна», 1902, № 5—7). Ця стаття Лесі Українки в уривках уперше була надрукована в журналі «Жінка», 1937, № 5, а також (чистовий і чорновий уривки) у вид..: Українка Л. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 9—61.

17. ДО М. І. ПАВ ЛИК А. б березня 1903 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, спогади, вип. 3. К., 1960, с. 95—96.

Подається 8а автографом (ф. 101, № 368).

Л і д а — Л. М. Драгоманова-Шишманова.

... Не від Лілиної особи залежить, а від і н ш о ї.— Тобто від художника І. Труша, з яким А. М. Драгоманова була эаручѳна і взяла шлюб.

Людмила Михайлівна — Л. М. Драгоманова, дружина М. П. Драгоманова, дядина Лесі Українки.

Спроваджувати матеріали з Софії ... — Тобто перевозити архів М. П. Драгоманова.

18. ДО О. Ю. КОБИЛЯНСЬКОЇ. 12 березня 1903 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано скорочено в перекладі російською мовою у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. З, с. 283—285.

Подається за автографом (ф. 14, № 908).

Новий Світ — назва вулиці, де мешкала родина Кебилян-ських у Чернівцях і де гостювала Леся Українка. На той час Коби-лянські мали намір змінити помешкання і невдовзі переїхали на вулицю Зоряну, 6, звідки знову перебралися на Новий Світ, тільки вже не в будинок № 61, де раніше жили, а в № 46.

... Трьома наво ротами в Чернівцях зачіплялася... — Леся Українка