Том 12 - Леся Українка

Бувало, Гриця наставляв:

Єдина правда зістанеться».

«Молода Україна» — український студентський журнал ліберального напряму. Видавався у Львові в 1900—1902 pp.

8. ДО О. П. КОСАЧ (сестри). 23 січня 1903 р. Сап-Ремо

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 438.

Подається за автографом (ф. 2, № 339).

Л і л ь — О. П. Косач-Кривинюк.

«Киевская старина» — щомісячний історико-етно-графічний і художній журнал ліберально-буржуазного напряму, що видавався в Києві (1882—1907) російською мовою (1907 р.— українською мовою під назвою «Україна»), з 1896 р. в журналі дозволялося вміщувати твори українською мовою із дотриманням російської транскрипції. Мав намір опублікувати повість О. Кобилянської «Земля».

«В поисках новой красот ы» — стаття буржуазно-націоналістичного діяча С. Єфремова, в якій наявні гострі, фальсифікаторські випади проти прогресивних українських літераторів. Леся Українка написала для редакції журналу «Киевская старина» велику полемічну статтю, в якій дала відсіч ідейно ворожим концепціям Єфремова. Стаття не була надрукована, рукопис її не знайдено. У своїх листах до О. П. Косач (матері), О. Ю. Кобилянської, О. П. Косач (сестри) та інших Леся Українка докладно розповідає про зміст цієї статті, коментує її основні положення. Проти статті С. Єфремова виступили І. Франко («Принципи і безпринципність». — «Літературно-науковий вісник», 1903, кн. 2, с. 114—119), а також Г. Хоткевич, М. Мочульський та ін.

Кобилянська Ольга Юліанівна (1863—1942) — видатна українська письменниця демократичного напряму. З 1940 р.— член спілки письменників Радянської України. В оповіданнях і повістях відображала тяжку долю буковинського селянства, його сподівання на краще майбутнє. Найпопулярніший твір — трагічна повість «Земля». О. Кобилянську з Лесею Українкою зв’язувала багаторічна щира дружба, яка сприяла їхньому творчому зростанню.

Хоткевич Гнат Мартинович (літературний псевдонім — Гнат Галайда; 1877—1938) — український радянський письменник, літературознавець, актор, мистецтвознавець.

Мочульськпй Михайло Михайлович (1886—1940) — український літературознавець, критик і перекладач.

Тьотя Саша —О. А. Шимановська (Косач).

9. ДО о. Ю. КОБИЛЯНСЬКОЇ. 24 січня 1903 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано скорочено в перекладі російською мовою у вид.: Украинка Л. Собр. соч. в 3-х т., т. З, М., 1950, с. 270. (Далі скорочено.)

Подається за автографом (ф. 14, № 907).

Лицар святого духа — образ із поеми Г. Гейне «Гірська ідилія».

... Я собі знайду пристановищ е... — Із статтею «Лист до редакції» (відповіддю С. О. Єфремову)'Леся Українка зверталася і до журналу «Мир божий», але її не надрукували.

10. ДО о. П. КОСАЧ (матері). 27 січня 1903 р. Сан-Ремо

Вперше надруковано в наукових записках Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство», № 9, 1948, с. 134-139.

Подається за автографом (ф. 2, № 208).

... З статтею Людиною... — Йдеться про статтю Л. М. Старицької-Черняхівської «Новинки украинской литературы» («Русская мысль», 1902, N° 10), в якій розглядається творчість Лесі Українки та А. Кримського.

«Русская м ы с л ь» — щомісячний літературно-політичний журнал ліберальної буржуазії, видавався в Москві з 1880 до 1918 р. Після 1905 р. редакцію журналу очолив реакційний соціолог і публіцист П. Б. Струве, перетворивши її в орган правого крила кадетської партії.

... І моїми книжечками... — Мовиться про книжку поезій «Відгуки», Чернівці, 1902, та фольклорний збірник «Дитячі гри, пісні й казки з Ковельщини, Луччини і Звягельщини на Волині», укладений Лесею Українкою і К. В. Квіткою (К., 1903).

Квітка Климепт Васильович (1880—1953) — український радянський музикознавець і фольклорист, чоловік Лесі Українки. Зібрав понад 6 тисяч українських иісень та пісень інших народів. Записував пісні з голосу Лесі Українки та І. Франка. Написав ряд теоретичних праць з музикознавства, а також спогади про Лесю Українку («На роковини смерті Лесі Українки», «Музично-фольклористична спадщина Лесі Українки», «Зауваження до біографії Лесі Українки»), вміщених у кн.: Спогади про Лесю Українку. К., «Дпіпро», 1971, с. 219—257.

«В о с к р е с е н і є», «Миші» — пісні із збірника «Дитячі гри, пісні й казки...», «Воскресенів — день» і «Танець (Козачок)» («Танцювали миші...»).

... Як жез «Обществом Волыни» буде, к о'л и давництво «Общество исследователѳй Волыни», яке видало збірник, друкувало лише місцеві матеріали. Частину ж дитячих пісень упорядники зібрали на Полтавщині і помилково віднесли до волинських.

...Я, як бачиш, таки одгризнулась на Єфремов а ... — Одночасно з листом Леся Українка надіслала матері для передачі в редакцію «Киевской старины» свою відповідь на згадувану статтю С. Єфремова.

...Тої дикої бурсаччин и.— Так Леся Українка називає статтю «В поисках красоты» G. Єфремова, оскільки деякі положення її відзначались науковою безпорадністю, некомпетентністю, крайнім суб’єктивізмом, а тон міркувань був надто різким, образливим для провідних українських літераторів.

...Через те я, між іншим, пожертвувала порівнянням статті Єфремова з «вавилон-ским столпотворение м».— На противагу грубій статті Єфремова поетеса у своїй відповіді прагнула зберегти спокійний, коректний полемічний тон. Тому матері вона наводить деякі штрихи до характеристики праці Єфремова, що не увійшли до статті-відпо-віді, і пояснює, чому не могла скористатися ними.

...В с т а т т і ... п а н у є «с м е ш е н и е я з ы к о в» ... — Мається на увазі некритичне, дилетантське ставлення С. Єфремова до літературної продукції різних напрямів і стилів у зарубіжній літературі, невміння відрізнити справді талановитих письменників, критиків від пересічних чи слабих літераторів, довільне трактування їхніх суджень, висловлювань, оцінок, зокрема механічне перенесення їх на грунт української літератури.

Михайловський Микола Костянтинович (1842—1904) — російський соціолог, публіцист і літературний критик, ідеолог ліберального народництва, редактор журналу «Отечественные записки» (1877—1884). Леся Українка має на увазі його книжку «Літературні спогади і сучасна смута», т. 2, Спб., 1901.

Венгерова Зінаїда Опанасівна (1867—1941) — російський літературний критик, історик літератури, перекладач. її праці стосуються переважно західноєвропейської літератури XIX—XX ст.

Н о р д а у Макс (1849—1923) — німецький буржуазний письменник, публіцист і критик. У книжці «Виродження» доводив, що західноєвропейська література і мистецтво на межі XIX—XX століть є наслідком духовного виродження і занепаду.

Г і л я р о в Олексій Микитович (1856—1938) — на початку діяльності філософ-ідеаліст, професор Київського університету, згодом академік АН УРСР.

І б с е н Генрік (1828—1906)— видатний норвезький драматург. Створив зразки драматургії критичного реалізму, виступав з осудом буржуазної дійсності.

Бйорнсон Бйорнстьєрне Мартиніус (1832—1910) — видатний норвезький письменник, борець за національне визволення Норвегії. Автор реалістичних повістей та соціальних драм.

... Мопассан і Чехов... декаденти, але не символісти.— Тут допущена неточність.