Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Що сьогодні на обід? Посміхнулась тут же Маша: – Як завжди – із м’яслом каша. 6.7.2011 р. ЗАКОН ДЛЯ ЖУЛІКІВ Який в Раді в нас Верховній Закон не напишуть, А для хлопців з Тель-Авіва Щілинку залишать. 11.1.1992 р. КІНЧИЛИСЬ НАШІ ЧАСИ От і кінчились наші часи Й залишилися всього – вуси. 1.3.2011 р. ЩО КРАЩЕ? Що може краще буть, скажи, Як цвіт троянд серед зими? 17.1.1992 р. ЗІРКИ, ЯК ГУСЕНЯТА Зірки, як жовті гусенята, В Дніпрі купаються завзято. 11.7.1991 р. У БАСЕЙНІ У басейні жовті, сині Поплавочки мерехтять, Й головне, що хто не гляне – Всі тих квіточок хотять. І я теж, як Кіт на Мишу, На той цвіт дивлюсь з двора, От би взяв і приголубив, Так додому вже пора. 4.4.1988 р. ВОВОЧКА-БУДІВЕЛЬНИК Захотілось Вовочці Штукатуром стать. Хоче він будинки Нові будувать. А його не хочуть В штукатури брать, Бо ще він не може І відра піднять. 4.10.1988 р. ЧУМАЗИЙ Навіть шлунок у душі Опустився, Як пішов по магазинах, Подивився. М’ясо стало вже за сто, Сир по двісті, Тож попробуй проживи В нашім місті. Зник з землі СРСР, Совість тоже. Зате кожний з нас вже сер І Бог тоже. А народ мовчить й мовчить, Ніби сало, Ніби, вибачте, його І не стало. Залишились одні змії Та шакали, Що тріпались та шкварчали, Та сичали. Одні вишкварки, телята – Боягузи, Тільки й думають про себе Та про пузо. А над Києвом, над містом Чорні хмари. Сурмлять сурми і трембіти: -Годі спати! Чи чекаєте, як кролики Обуха, Поки кожному з вас вліплять Тут же в вухо?! Чуєш скрізь навколо нас Ворон кряче, То по нашому терпінню, Не інакше.. Так проснись, народ чумазий, Годі спати, Як не хочеш все життя Плазувати! 16.6.1992 р. ЯК ВОНА ЙШЛА ПІД ВІНЕЦЬ Як вона йшла під вінець, Думала що то – вінець, А як вийшла з-під вінця: Ані сміху, ні лиця. 5.5.1976 р. ЩОБ БУЛА ЦІЛА ГОЛОВА Ну як же так сталось? Не пив, не палив, А вічно голодний, Холодний ходив. І скільки себе пам’ятаю – Робив, Хоч так і нічого Я не заробив. А ті, що над нами, – Немов королі, У кожного «Волга» Або «Жигулі». А я тільки й знав, Що давай та давай, Бо дуже занадто Любив я свій край. Бо маємо право На труд і на працю Й на цьому зникають Всі наші права. І мусиш мовчать, І не смій сперечатись, Як хочеш, щоб ціла була голова. 4.10.1988 р. ЛЮБЛЮ, ЯК СВЯТО Таких, як ти, в нас небагато, Тому й люблю тебе, як свято, За те, що очі блядовиті, За те, що губки ядовиті. 15.6.2011 р. ХУЛІГАНИСТИЙ І ЦІАНИСТИЙ Я такий, як і всі – хуліганистий,