Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Що кожний ще хлопчина хоче Піти з тобою хоч куди. Отож, живи і посміхайся. А він хай крутиться й сопе, Бо поки все не виллє з себе, Він же від тебе не піде. Бо тим, хто хоче ще і може – То гріх ще думати про рай, Отож, живи, люби й кохайся, Спідничку вище і у гай! І в тому, що даєш, не кайся, І не жалій ти те дівча, Воно для того й сотворилось, Щоб його… трахати щодня. 10.7.2011 р. ПІСНІ НАД ДНІПРОМ Пісні до небес з-за Дніпра полетіли, Пісні про Вкраїну, про щастя, любов, Як Ваня Брязун із Кудрицьким зустрілись, А потім до них ще й підсів пан Бєлов. 10.5.1997 р. ОЦЕ ТАК ВАЛЮТА! Ну і друзями розжився,– Каже Гриць і дивиться, Кожен вип'є на дурняк Хоч відро, й не скривиться. Другий очі укладе, Як на небо ступа, Ніби хоче просвердлить Жінку нижче пупа. Третій буде так хвалить, Аж бідняга впріє, А попробуй не налить?– Ще, гляди, й огріє... А четвертому налий Всього лиш чарчину, То віддасть тобі і доньку, І куму й дружину... 20.4.19832 р. ЧОМУ МОВЧИТЬ МІСЯЦЬ? Зачепилась своїм б'юстом Ти за його спину, І на пам'ять про ту зустріч Народила сина. Нехай росте, хай радіє, Ручками метляє, А хто батько? – Місяць скаже,– Як синок спитає. Місяць знає, усе знає, Геть всі таємниці, Та мовчить, бо цього хочуть Парубки й дівиці. 6.7.1979 р. ЗАТЯЖНІ ДОЩІ Затяжні дощі звисають, Б'ють злегесенька в вікно А в цей час кума із кумом Грають в хаті в доміно. То ось кум кричить: кінчаю, То кричить уже кума. Так ото всю ніч й співають Поки ще діток нема. ПІД ВЕРБОЮ Як би я хотів з тобою Десь піти, кохана, в гай, Й на травичці під вербою В твій забратись коровай… ДЯДЬКО З ВУСАМИ В кутку шкарпетки із трусами Біля вилошників стоять, А дядько ходить із вусами, Й не знає, де себе дівать. НУ Ж І ОЧІ! Ну ж і очі, як в циганки, Перед вами – темна ніч, А як стрінеш ту коханку, Хоч втікай мерщій на піч. ЩОБ СВІТ РОБИВ? – Щоб Світ робив? – не будь турбот – Спитав в Єнота Кашалот. Напевно б спав він день і ніч,– Сказав Єнот й поліз на піч. 3.4.1991 р. ЗРАДА Є, БУЛА І БУДЕ! Зрада є, була і буде, Бо її в нас хочуть всі, Бо ж навіщо, як йде жінка, Каблучки дзвенять в її? Зрада є, була і буде, Це хіба не аргумент? Як йде жінка, грають груди, І чекає комплімент. Тож, коли цвітуть троянди І квітує бузина, Всі ідуть шукать таланти Й випить свіжого вина. Зрада є, була і буде, Й цей порив не зупинить, Поки будуть наші любі В міні юпочках ходить. '26.4.1983 р. ПРАЦЬОВИТІ... Оті жінки, що плодовиті, То самі – самі працьовиті, І дай їм Боже, так сказать, Прожити скільки ті хотять, Бо, як не буде працьовитих, То що ж робитиме в нас свита? Хто ж буде нами керувать? Про це не варто забувать...