Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

«Всі такі – нещасні», Що продать не встигли Неньку За смердючі бакси. Всі ображені, всі бідні, І такі нещасні, Бо не встигли ще від бідних Небо заграбастать. Уявляю, як страждають На «катамаранах» Ті нещасні на Канарах Там – по ресторанах. 5.2.2006 р. НА ПЛЯЖІ Чи ти бувало не здуріла? – Поглянь, ледь попа не згоріла. 24.7.2011 р. СТРАХ В ШТАНАХ Не приховуй ти кохання І забудься ти про страх. Дай добратися до щастя, Що сховала ти в трусах. 8.7.1982 р. ОАЗИС КРАСИ Ой, ці жінки, як квіти в полі, Яких не можна обійти, І всі вони – ті Каті, Олі – Тож просто генії краси. А ще як та підтягне юпку, Й ногу на ногу покладе, То будь ти навіть хоч Прим'єром, Від неї ти не відійдеш. Ви тільки гляньте на ті очі, На ті оазиси краси, Не будеш спать ти дні, і ночі, Поки не зніме та труси. 11.7.2011 р. ЧУЖА ЛЮДИНА Ти геть зовсім чужа людина, Яку я тільки стрів в гаю, Й хоч знаю: ти чиясь дружина, Але тебе я теж люблю. Й мені не соромно сказати, Що я тебе віднині жду, Й мене не варт за те картати, Що полюбив я – не свою. І ви хоч смійтесь, навіть плачте, Та вас уже не відпущу, Отож, знімай із себе плаття, Й підем… купатися в ставку. Я – зберігач жіночої краси, Отож не стій, красу неси. 12.7.2011 р. ЩОБ В ЖІНКИ НЕ ЇЇ КРАСОТИ Щоб в жінки не її красоти, Ми б всі були, як бегемоти. 12.7.2011 р. ОЦЕ ТАК ВЕЧІР! Іде дівчина і я за нею, Ой, як же хочеться догнать ту фею. Вона – наліво і я – наліво, Бо про таку я тільки й мрію. Бо, як погляну на ту я Ліру, Що дожену – уже й не вірю. Які стегенця, які очата, Ну як же й справді не закричати! Вона – направо і я – направо, Схопив дівчину і сів на лаву… Ноги закинув собі на плечі... Оце так нічка, оце так вечір! 10.7.2011 р. ПІКНІК І ДОМІНІК – Що таке, скажи, пікнік?– До матусі Домінік. – Це те місце,– та киває,– Де нень гроші пропиває. – З ким же він їх пропиває? – З ким же ще, як не з жінками. Бо щоб пив та не з жінками, Не було б й тебе у мами. 10.7.2011 р. БОРОДА І ТОМАДА – Нащо тобі борода? – В Лівашова томада. – Щоб не мерзнути зимою, То й ходжу я з бородою. – Ну а влітку, ти прости? – Щоб не гризли – комари. 10.7.2011 р. ПРО ПРАВДУ Я часто думаю, який же ти насправді: Чи сучий син, чи символ чистоти? Бо я не хочу вірить в твою правду, Хоч знаю, що говориш правду ти. За інформацію твою тобі я вдячний, Але не знаю, як же тут радіть? – Бо після цеї правди хочу плакать, Й не знаю сам, куди себе подіть? Кому, скажи, така потрібна правда, Яка вісить над вами, ніби меч, Яка вбиває в першому вас раунді, Так, як торнадо, або так, як смерч? Кому така, скажіть, потрібна правда, Якщо вам скажуть, що кохана – б…дь, Ну підеш писк наб'єш тій Ладі,