Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

А далі що, кого – кохать? Я часто думаю про правду і неправду, Чого в ній більше – доброти чи зла? І хоч за правду ладен сам померти, Але не хочу бути сам я за козла. А вам скажу, кого не вчила мати, Що, якщо ти десь іншій… послужив, То краще вже лягай ти мовчки спати І про свій гріх нікому не кажи. 14.12.1979 р. ВСЬОМУ СВІЙ ЧАС Щоб твої схопив сунички, Згриз би їх, як хліб синички. І пройшла б журба юнача, Що навколо жінки скаче. 21.8.2011 р. РОЗВАГИ Ну й стегенця в свахи Гаги, Є куди зливать розваги! 21.8.2011 р. МАЙСТРУ- «УМІЛІ РУКИ» Гарний хлопець наш Микола, Не пройде, якщо не вколе, Як по вулиці іде, То кричить: – Цибуля де? – Люблю я випить і пожрать, І в пику кому хочте дать. Люблю розваги, серцеві муки, Бо майстер я – умілі руки. 12.10.1979 р. СУБОТІНІЙ КАТЕРИНІ ІВАНІВНІЙ. А четвірка наша мила В ТОСі місяць пропалила. Катя біга по дільниці: – Де ж вони оті дівиці? Ті не тратили час марно… Всіх знайшла їх у кав'ярні, – Ой, ти Катя-Катерина, Намальована картина, Краще нас ти не чіпай, Та мерщій в Олімп змотай. А як хоч, щоб працювали, То неси мерщій нам сало, Й не забудь ти пепсі взять, Й файних хлопчиків душ з п'ять. І тоді, ми з ними зранку «Працюватимем» до ранку. Так що, нас ти не лякай, Ми давно уже… ай-ай. 13.10.1979 р. ДОБРІ ДЯДІ – Хто лікує нас? – євреї, – Хто торгує в нас? – жиди, – Хто керує в нас в державі?... – Тож сиди, хохол, і жди. 10.7.2011 р. СЕРГІЮ ЄСЕНІНУ Неначе акорди кохання Торкнулись моєї душі, Як диктор по радіо зрання Читать став Сергія вірші. Враз згадки побігли десь в лози, Туди, де на дужій нозі, Дубок танцював при дорозі, Всміхаючись Чорній козі. Побігли туди, де Берізка Шептала про вірність свою, І ніжно тулилась до Дуба, Всміхаючись вічно йому. Про гай, де розкидав, мов квіти Всі дні моїх юних років, Коли ми ще всі були діти Й боялись своїх почуттів. Сьогодні ж, як їду додому У батьківське рідне село ,- Воно вже неначе загадка, Неначе закрите вікно. І хочеться взять оту ніжність, Що в серці моєму бурлить, І кинуть прохожим у душу, Щоб душі людей розбудить. Вклонитись Сірку, ніби асу, За те, що зумів увібрать У себе всі кольори часу, Коли я ще вчився кохать. Неначе акорди кохання Торкнулись моєї душі, Як диктор по радіо зрання Читать став Сергія вірші. 22.11.1979 р. ХОДЖУ Й ШУКАЮ ВРОДУ Палила я. Любила гульки, Любила хлопців і вино. Тепер ходжу й шукаю вроду, Якої ніби й не було. 29.7.1979 р. СТАРШИЙ БРАТ Йшли по Україні Хлопці, як орли: Спереду гранати, На плечах стволи. Під червоним стягом, Груди в орденах, Хлопці всі як хлопці, Не проскочить й птах. Йшли ті, як господарі, По чужій землі, Все, що попадалося, Брали все собі. Ось зайшли до хати, Де жила вдова, У дворі якої Гралась дітвора. Із хліва чужого,