Українська література » Поезія » Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький

Читаємо онлайн Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький
і такий, як і всі – озорний, Тож люблю я твій погляд ціанистий, Хоч давно вже і немолодий. Я такий, як і всі – хуліганистий, І люблю я розкішних жінок, Щоб уже, як залізеш їй в пазуху, Міг знайти там багато цяцьок. Ой, як хочеться, ой, як хочеться Там, де хвильками грають жита, Взять добратись до всіх отих квіточок, Від яких молодіє душа. Ой, як хочеться, ой, як хочеться Обійняти літа молоді, І добратись до всіх отих квіточок, Від яких молодіють усі. 15.6.2011 р. ЦВІТЕ ЧЕРЕМХА У лузі квіти і світле небо, А я все думаю тільки про тебе. Цвіте черемха, цвіте калина, А ти у мене перед очима. О, Боже– Боже, що маю діять, Якщо про тебе всі мої мрії?! І хоч над полем літає вечір, А взяти хочу тебе за плечі. І там, де зорі вкладуться спати, Мов шоколадочку, тебе злизати. У лісі квіти, в садку листочки, А я шукаю твої всі точки. О, як же хочеться десь в полі сісти, І всі ті точки очима з’їсти. 17.6.2011 р. КОЛИ ДУША БАЖАЄ ГРОМУ Що я зроблю, як всіх люблю І кожну хочу цілувати, Й коли по вулиці іду, То ладен кожну обійняти. Що я зроблю, як хочу жить, Коли душа бажає грому, Коли в душі вулкан кипить І проганя космічну втому. Що я зроблю, як всіх люблю, Душа романсами співає, І, ніби соловей в гаю, До себе всіх красунь гукає. 16.6.2011 р. ЯК СПЛЯТЬ ДІБРОВИ Як би я хотів з тобою, Де віки летять, Всістись в лузі над рікою І тебе обнять. І в твої бентежні очі Вічно заглядать, Й твої губки солоденькі Вічно цілувать. Притулиться над рікою До твоїх красот, Й те, що в пазусі ховаєш, – Там же взяти в рот. Боже милий, як же хочу Квіти ті тримать Й ними ніжитись щоночі, Як діброви сплять. 1.6.2011 р. ЛЮБИВ КОСИТЬ ТРАВУ Любив в степу косить траву, Тому і досі ще живу. Коса дзвенить, трава бренить, О, як же хочеться ще жить! ЯК З’ЯВЛЯЮТЬСЯ ГРОШІ… Як у хлопця гроші появляються, Так відразу і душа міняється, Тут же в нього посмішка по вуха, Не страшні ні ріки, ні розруха. Тут же його тягне в ресторан, Бо себе вважає, що вже пан. Бо, аби розслабитись хоч як, Він готовий всіх гукнуть в кабак, Й будь-кого до себе запросить, Аби тільки з ким поговорить… 17.4.2011 р. КОЛИ ДУША КОХАННЯ ХОЧЕ Як важко стримати себе, Як перед вами чудо світу, Що має небо голубе, А в пазусі – весну і літо. Як важко стримати себе, Коли душа кохання хоче, А з вами небо голубе, Яке вас ніжить і лоскоче. 15.6.2011 р. ДОМІНО Ось уже ідуть дівчата, Й кожна з них кричить: – Я – цяця? І зіграть гукають в доміно. А Гаврило зуби шкірить, І не йме він тому віри, Що нарешті хлопцю повезло. 17.4.2011 р. ЗИМА І ЛІТО Ми взимку літо ждем, А влітку – зиму. І так завжди із року в рік, Як жінку полохливу. 18.2011 р. ЛОВЛЮ ДУМКИ Там, де травичка, де кущі, Ловлю думки, немов хрущів, Веселі погляди дівочі, Щоб кожну з
Відгуки про книгу Квітка кохання - Валентин Олександрович Кудрицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: